Кожен студент напевне чув про таку річ, як профбюро. Що це таке? Це структурний елемент профспілки, добровільна організація студентів, головна мета якої покращувати умови самореалізування. Можливо, хтось із читачів є членом цієї організації. Ми спілкувалися з Пелихом Андрієм і дізналися про його шлях та історію діяльності в цій структурі.
– Андрію, що означає та яку функцію виконує профбюро?
– Це підпорядкована частина профкому, яка діє на загально-міжнародному рівні. Водночас її підтримує, звісно, профкомітет. Ця організація формується зі соціально-активних студентів, які бажають розвиватися додатково, тобто не тільки на парах. Усі студенти активно комунікують з адміністрацією свого інституту, висувають свої ідеї на обговорення, затвердження. Це якщо ми говоримо про обмін досвідом зі студентами з інших міст чи країн. Така комунікація підвищує рівень самого інституту, що йде на користь кожній зі сторін. Уся діяльність спрямована на розвиток студентів, адже саме студентське життя – це чи не найцікавіший етап у житті. Профбюро робить його ще цікавішим та веселішим.
– Як ти взагалі дізнався про профбюро?
– На загальних зборах, після вступу до інституту, знайомишся з викладачами, майбутніми одногрупниками та головою профбюро. На цих зборах адміністрація інформує студентів про те, як проходитиме навчальний рік, розповідає про віртуальне навчальне середовище, дає відповіді на питання студентів і т.д. Також абітурієнти слухають виступ на 5–10 хвилин голови профбюро, який розповідає, що це таке, як все відбувається і для чого це потрібно.
– Мені відомо, що ти не одразу прийшов у профбюро. Чому?
– Так, я почав працювати тут аж на 2-у курсі. Спершу не надавав цьому великого значення і просто вчився. Проте згодом я зрозумів, що перший курс прожив як студент з маленької літери, а вже з другого почалося моє студентське життя, яке подарувало мені море емоцій та спогадів. Я став активним студентом, який хотів чогось більшого, ніж вдало закрити сесію.
– Чим тебе взагалі зацікавив такий варіант студентства? Чому раптом така кардинальна переоцінка цінностей?
– Я багато чув від друзів та знайомих про діяльність та можливості цієї організації, її переваги. Мені стало цікаво і я вирішив спробувати. Я хотів проявити себе не тільки хорошим студентом, але й активістом. Хотів підвищити свої сили, удосконалити старе та набути щось нове.
– І як ти себе проявляв?
– Я відвідував усі збори, які в нас відбувалися за винятком тих, коли хворів. Відверто кажучи, часу це забирає чимало. Але отримуєш задоволення, цей час спливає так, що ти його просто не помічаєш. Ти приходиш у свій осередок вічної діяльності. Ти думаєш нон-стоп, плануєш, домовляєшся і відпочиваєш. Це насправді дуже круто. На початках я не сильно себе проявляв. Я просто сидів і слухав, час від часу вносив свої корективи в якісь ідеї. Проте згодом, я почав брати на себе ініціативу й уже сам пропонував ідеї, висував якісь плани дій і показував себе як людина, яка вміє та хоче комунікувати. Почалося все від «Осені політехніки», де мене запросили просто взяти участь.
– Чи існує бюджет у профбюро? Можливо, є якісь членські внески чи спонсори, що підтримують існування структури?
– Інвестори є, але вони існують не для збагачення студентів та покращення умов життя чи роботи. Інвесторів та спонсорів використовують для заходів, які придумують студенти. «Весна...» та «Осінь Політехніки» мають своїх спонсорів, яких шукають студенти. Існує окремий відділ, що відповідальний за інвесторів. Наприклад в ІТРЕ інвесторами були Softserve, Simens. Їм цікаво інвестувати в це гроші, адже вони матимуть базу даних студентів, яких потім можуть брати до себе на роботу та робити з них висококваліфікованих спеціалістів.
– Розкажи про свій «зірковий шлях». У тебе була мета стати головою профбюро?
– Насправді, ніякої мети не було. Я себе проявляв як активний студент, не претендував ні на що. Я був задіяний і отримував від цього задоволення. У першому семестрі другого курсу я був пасивним учасником. Та згодом я став одним із головних речників, яких слухали студенти. Усі новини, події та ідеї, котрі я ініціював, підтримувалися задля створення чогось більшого. Конкретного наміру не було. Коли каденція мого попередника добігала кінця, я вирішив подати свою кандидатуру, оскільки відчував у собі впевненість та сили. Мене підтримала більшість студентів. Якщо точно, то це було 48 голосів із 50. Двоє з цієї п’ятдесятки це мій конкурент та я, оскільки голосувати за себе не можу.
– Розкажи трохи про свої обов’язки. За що ти відповідаєш?
– Ну насамперед це збори всіх студентів, яким я розповідаю про перші новини, що їх мені розповідає голова профкому. Я також розв’язую питання стосовно матеріальної допомоги студентам. У нас є інваліди, сироти, малозабезпечені. Вони звертаються до мене з питаннями, які я можу розв’язати. Також часто допомагаю студентам з інших міст стосовно питання проживання. Профбюро створює заяви, які подаються в адміністрацію інституту, де їх розглядають. Окрім цього я відповідальний за чимало організаційних нюансів. До прикладу, навіть та сама поїздка в Коблево має ж бути узгоджена. Харчування, розважальна програма, житло – це ті питання, які голова повинен розв’язувати. Ну і, нарешті, відповідальність за кожного члена профбюро.
– Для чого тобі це? Невже в повсякденному житті в тебе все так просто й легко, що ти вирішив взяти собі ще додаткове навантаження?
– Насправді ця справа вимагає чимало часу. Але якщо відверто, воно того варте. У мене немає заробітку в профбюро, немає когось, хто б допомагав мені в навчанні. Але як я вже казав раніше, це настільки крута справа, що час, який був витрачений на це, не здається змарнований. Ми підвищуємо рівень інституту, робимо життя студентів не таким обмеженим. Ми часто влаштовуємо тренінги для студентів, де вони зможуть здобути цікаві знання. Зрештою, це для мене і розвиток, і досвід. Я розвиваю навички керівника, ментора, який відповідає за певні аспекти.
– Як карантин вплинув на вашу діяльність?
– Ця пандемія завдала дуже сильного удару по нашій активності. У нас зв’язані руки, ми не можемо знову набрати таких масштабних обертів, які були до COVID–19. У нас був проєкт «Квартирник». Це той захід, що вийшов на лінію мейнстріму. Він повторювався, про нього чули, ним цікавилися. Це творчий вечір, де збиралися ті, які демонстрували свої таланти. Було оформлено сцену в стилі 70 – 80-их років. Хтось грав на музичних інструментах, хтось читав поезію, хтось співав. Це був дуже атмосферний захід, який мав велику популярність. Нині немає можливості його знову запустити, тому – чекаємо.
– Що ти можеш порадити майбутнім потенційним учасникам профбюро?
– Будьте активні! Це – запорука успіху. Актив та креатив цінують усі. Чим більше ми тебе будемо помічати, тим більше довірятимемо створювати максимально круті заходи. Є одна золота формула, яка працює всюди: якщо ти отримуватимеш задоволення від того, що ти робиш, тоді це буде вдаватися максимально круто. Ти можеш не ставати головою профбюро, а очолити якийсь відділ, до прикладу туристичний або пошуку інвесторів. Профбюро – це цікаво, пізнавально та весело, тому долучайся до нас!