У межах інформаційного проєкту «Політехніка екологічна», яким розкриваємо позитивний досвід університету в розв’язанні екологічних проблем, поспілкувалися з професором кафедри прикладної математики Інституту математики та фундаментальних наук Львівської політехніки Ростиславом Бунем.
Науковець вже майже двадцять років займається дослідженнями емісії парникових газів. За цей час був учасником багатьох масштабних міжнародних проєктів із провідними країнами світу, серед яких ― США, Китай, Австрія, Польща. Також працював над проєктами, до яких одночасно були залучені декілька країн Європейського Союзу. Учасники молодіжної команди, яку курував Ростислав Адамович, виграли 20 індивідуальних міжнародних грантів (Канада, Австрія, Польща, Норвегія, Швеція).
― Маємо розуміти, що наша Планета, немовби величезна теплиця. Якщо ми через різні індустріальні процеси створюємо умови для емісії парникових газів до атмосфери, то збільшуємо їх концентрацію і, відповідно, непрозорість атмосфери. Через це наша «величезна теплиця» стає щораз «досконалішою», у ній зростає середня температура, а це негативно впливає на зміну клімату на Землі і спричинює почастішання різноманітних природних лих. Учені довели, що якщо середня температура на нашій Планеті зросте понад два градуси, у порівнянні з до індустріальним періодом, запустяться незворотні процеси і повернутися до попереднього стану буде неможливо. Тому науковці забили на сполох і стараються знайти шляхи для зменшення емісії парникових газів, ― пояснив Ростислав Адамович. ― Вагомими кроками до серйозних змін цієї ситуації стали Кіотський протокол та Паризька кліматична угода. Вони спрямовані на створення умов для обмеження емісії в атмосферу парникових газів і мають на меті стабілізувати їх концентрації, щоб зменшити небезпечний антропогенний вплив на кліматичну систему планети.
За ці процеси здебільшого відповідають багаті країни, де розвинена індустрія. Міжнародні угоди в певній мірі мають забезпечити справедливість: багаті країни можуть купувати у бідніших країн квоти на емісію в атмосферу, якщо вже свої використали. Також передбачено механізми співпраці з країнами, які розвиваються чи мають нестабільні уряди ― не розплачуватися грошима, а будувати екологічні об’єкти, наприклад, сміттєпереробні заводи.
― Дуже важливо аналізувати поточний стан та прогнозувати, що буде з цими процесами у майбутньому, щоб вчасно і належним чином втрутитися. Та це досить складно, адже всі величини неможливо виміряти, можна хіба що оцінити з допомогою різноманітних моделей. Також величезне значення має те, як розвиватимуться країни. Моя команда працює над просторовим аналізом цих складних процесів. Це допомагає науковцям і владним структурам зрозуміти, де саме і наскільки інтенсивно на їхніх територіях відбуваються емісії парникових газів, які сектори чи категорії господарської діяльності є найбільш впливові на цій території, ― додав професор Бунь.
Науковець наголосив також на тому, що життєдіяльність кожної людини в тій чи іншій мірі спричиняє збільшення емісії, адже ми використовуємо природний газ чи електричну енергію, опалюємо домівки, готуємо їжу, користуємося транспортом ― це все має вплив на ці процеси.
― Країни ЄС поставили собі амбітні цілі щодо зменшення емісії парникових ефектів і планують перейти на відновлювальні джерела енергії. Та проблема в тому, що є багато країн, які противляться цьому, бо мають ресурси викопного палива (вугілля, нафти і газу), які їм вигідно продавати. Так, до прикладу, Росія з покладами газу та нафти, або Китай ― лідер із виробництва багатьох продуктів і відповідальний майже за третину всієї емісії парникових газів у світі. Проблема також у тому, що люди часто не розуміють навіть основ цих кліматичних процесів і багато плутають, ― каже професор.
Також Ростислав Адамович досліджує невизначеність параметрів емісійних процесів, адже за допомогою певної моделі науковці оцінюють ситуацію, але не мають змоги вказати точні дані, тому повинні знати, яка може бути похибка. Це вкрай важливо для перевірки виконання міжнародних домовленостей.
― Цими просторовими моделями займаємося не лише ми, проте можемо конкурувати на світовому рівні. Підтвердженням цього є 13 статей у виданнях найвищого рівня (квартиля Q1). Зараз є також інші методи, тому наукова спільнота хоче порівняти ці результати. Наші підходи базувалися на основі статистичних даних. Тепер з’явилися такі, що базуються на даних супутникового моніторингу. Їх перевага у регулярності оновлення інформації, та є питання щодо точності. Тому затребуване порівняння різних результатів, щоб розуміти, де різняться ці дані і наскільки адекватно відображають реальні процеси. Над цим я працюю зараз із партнерами з американського космічного агентства. Так зокрема, проводили дослідження для В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі ― там дуже інтенсивні процеси урбанізації, стрімко зростає населення міст і, відповідно, збільшується емісія. Невдовзі розпочнемо порівняння для Аргентини, є потреба застосовувати такі методи і для Південної Африки. Загалом Південна півкуля ще не надто задіяна в порівняннях, ― додав Ростислав Адамович.
Професор Ростислав Бунь наголошує, що кожен, дбаючи про утеплення помешкання, менше використовуючи води та електроенергії, послуговуючись лише найнеобхіднішим, впливає на зниження емісії парникових газів і в такий спосіб позитивно впливає на екологію.
