Уже шостий день десятки волонтерів плетуть основи для маскувальних сіток у 4-му навчальному корпусі Львівської політехніки. За час роботи вдалося виготовити понад 240 сіток, які відправлять нашим захисникам, і, як стверджують волонтери, на цьому вони не мають наміру зупинятися.
Серед координаторів діяльності чимало випускників нашого університету, і всі вони запевняють, що готові працювати до дня нашої остаточної перемоги.
– Головним студентським штабом керує Настя Вакарчук. Колись ми разом з нею були головами профбюро наших інститутів, тому, коли я побачила оголошення, де вона пише про потребу в сітках, вирішила їй у цьому допомогти. Пунктів маскування сіток, де на них безпосередньо нав’язують тканину, стає з кожним разом більше, а основи, тобто самих сіток, майже немає. Тож я висунула ідею – почати плести їх з нуля. Оскільки живу неподалік і це мій рідний інститут, де я навчалася, запропонувала Насті налаштувати пункт плетіння саме в 4-му корпусі. Ми почали працювати 27 лютого: цього дня просто сюди прийшли, стали звозити матеріали, планувати роботу, все налаштовувати. Але навіть тоді нам вдалося зв’язати чотири сітки. Наступного дня, коли добре зрозуміли, як усе працює, сплели вже 58, ще за день – 85, а за вчора – понад 100, і ми працюємо далі. Сплетені сітки передаємо Насті, а вона розвозить по тих локаціях, де на них нав’язують тканини. Ми б могли також це робити, але вирішили, що це дуже розпорошує увагу, і краще сконцентруватися на чомусь одному, – розповідає Ірина Войтович, координаторка, випускниця Інституту економіки і менеджменту.
Студенти, працівники та викладачі Політехніки також долучаються до плетіння, кажуть, що чітко усвідомлюють свій обов’язок робити щось для країни.
– Я з колегою працюю в 4-му корпусі на кафедрі нарисної геометрії та інженерної графіки у складі навчально-допоміжного персоналу. Коли почули, що в нас будуть плести сітки, відразу приєдналися. Щоранку о 10-й годині нас записують, і ми починаємо роботу. Насправді сюди приходить багато викладачів і студентів. Зазвичай, щоб не дуже втомитися, що дві години ми міняємося, але людей завжди стільки і всі хочуть працювати, тож можемо залучити кожного. Особливо приємно, що за день нам вдається сплести дуже багато сіток. Також зазначу, що дівчатка-волонтери нам допомагають, пропонують воду або чай, навіть годують. Про мотивацію прийти сюди, думаю, навіть не варто говорити, бо кожна людина, яка тверезо мислить, сама усвідомлює, для чого це потрібно. Я знаю, що без нашої допомоги країна не виживе, тому готова робити все для того, щоб допомогти нашим захисникам, щоб наші діти більше ніколи не бачили війни, а жили мирно. А взагалі мені здається, що в такі моменти нічого не зробити для своєї країни – це найбільший гріх, – зазначає Галина Карпій.
Наплив людей досить великий, розповідають волонтери, але кожному готові знайти роботу. У плетінні сіток орієнтуються на потреби військових частин і готові виготовити саме таку сітку, яка їм потрібна.
– Люди постійно сюди приходять, бувають моменти, коли наплив дуже великий, але ми також розуміємо, коли після декількох днів роботи хтось бере день, щоб відпочити. До нас долучаються викладачі кафедр, вони час від часу заходять, бачать, що відбувається, і передають по своїх кафедральних чатах, потім люди виходять на роботу, щоб допомогти нам. Зазначу, якщо до нас надходить запит від частини чи бригади, ми робимо сітку під конкретний розмір і будемо орієнтуватися на їхні побажання. А насамкінець скажу, що тут працюють усі: і студенти, і викладачі, і багато людей старшого віку, бо всі ми хочемо якнайшвидшої перемоги, – підсумовує Ірина Войтович.
Волонтери зазначають, що сьогодні мають потребу в нитці шпагат (міцна нитка, яка йде в основу), а також у канатах (не пластикових!) – приклад на фото. Будуть вдячні кожному, хто зможе це принести у 4-й корпус Львівської політехніки.
