Саме водна стихія стала для студентки Інституту гуманітарних та соціальних наук Аліни Крук особистим провідником, що перетворює мрії на реальні досягнення. Нещодавно дівчина посіла друге місце на Кубку України з жіночого водного поло. Секрет свого успіху талановита спортсменка вбачає у дружбі з водою. Про плани й досягнення амбітної студентки – у нашому інтерв’ю.
– Чому ви вирішили вступити до Львівської політехніки?
– Після закінчення школи я ще не знала, що хочу робити все своє подальше життя. Переді мною стояв вибір між ЛДУФК і Політехнікою. Гуманітарні професії мене більше зацікавлювали. Тож я вступила до ІГСН Львівської політехніки. На стаціонарі провчилася недовго. Адже розпочалася пандемія, а згодом і повномасштабна війна в нашій країні. Я завжди старалася присвячувати тренуванням якомога більше часу. З навчанням в університеті у мене не виникало жодних проблем. Здебільшого викладачі з розумінням ставилися до мого хобі. Тож кожну сесію я складала успішно. У школі я також поєднувала навчання зі спортом. Тому такий графік уже став звичним.
– З чого розпочалася ваша спортивна кар’єра? Чому саме водне поло?
– Після поїздки на море батьки вирішили віддати мене на плавання. Я дуже цьому зраділа, адже давно мріяла навчитися плавати. Вода завжди посідала особливе місце у моєму житті. Коли я тренуюся, то відпочиваю від усіх думок і розслабляюся. Я дуже рада, що моє захоплення переросло у професійний спорт. Сподіваюся, що у майбутньому на мене чекають нові змагання та перемоги.
– Скільки всього медалей і нагород уже вдалося здобути? Який титул для вас найважливіший?
– Нині мені складно підрахувати всі нагороди, здобуті за час спортивної кар’єри. Своїм найважливішим досягненням вважаю титул абсолютної чемпіонки України. Кожне змагання дарує мені особливі емоції. Чемпіонат України був першою важливою сходинкою у моїй спортивній кар’єрі. Я дуже хвилювалася під час виступу. Але це були приємні емоції. Вважаю, що емоції, які ми відчуваємо, є частиною нас. Тому завжди треба перебувати в гармонії зі собою. На чемпіонаті України я не посіла призового місця, але набутий досвід додав мені ще більшої впевненості у своїх силах.
– Яким був ваш шлях до звання «Майстер спорту України»?
– Це звання я здобула у п’ятнадцять років. Щоб досягти такого результату, мені довелося понад три роки активно тренуватися. Професійний спорт – це постійна робота над собою, що виховує силу волі. Вважаю, що 99 відсотків успіху спортсмена залежать від професіоналізму його тренера. Саме мої наставники прищепили мені любов до води. Раніше я зовсім не вміла плавати. Але перший тренер побачив у мені потенціал. Так я потрапила на заняття до ватерполістів, які більш професійно готують спортсменів до змагань. Доброзичлива атмосфера в команді також додає мені впевненості. Часто саме дружня підтримка мотивує до перемоги.
– У 2021 році ви вибороли звання чемпіонки Універсіади України з плавання. Що допомогло вам досягти успіху?
– Якраз у той час я перестала плавати й відвідувати басейн. Та дізнавшись, що незабаром відбудеться Універсіада, вирішила відновити тренування. Звичайно, я й не сподівалися на блискавичний результат. Та завдяки допомозі моїх тренерів Андрія Шиманського й Андрія Копетчака я виборола звання чемпіонки України з плавання на Універсіаді.
– Чи можливо в умовах війни залишатися в тонусі й далі тренуватися?
– Війна вплинула на життя всіх українських спортсменів. Після початку повномасштабного вторгнення тренер із водного поло відправив нашу команду до Німеччини. Перші місяці нашого перебування за кордоном були дуже важкі. Нелегко було знайти моральні сили для тренувань. Коли нам сказали, що незабаром відбудеться чемпіонат України з водного поло, ми вирішили все ж розпочати підготовку. Відтак з’явилася мотивація. Ми всі чекали повернення додому. Я дуже рада, що чемпіонат відбувся в Україні. Нарешті за довгий час ми побачилися зі своїми рідними. Такі моменти справді цінні.
