Студентка третього курсу спеціальності «професійна освіта (цифрові технології)» Інституту права, психології та інноваційної освіти (ІППО) Львівської політехніки Анастасія Кондратюк скористалась унікальною можливістю, яку надає програма Erasmus+, і провела весняний семестр у Гданському університеті. З 16 лютого по 13 червня Анастасія набувала нового академічного та культурного досвіду, опановуючи знання, які, безсумнівно, будуть корисні для її майбутньої кар’єри. Про досвід навчання в Гданську, виклики та враження від перебування за кордоном — у нашому інтерв’ю.
— Як ви дізналися про можливість навчання за програмою Erasmus+ і що вас спонукало подати заявку?
— Дізналася я про це від своїх подруг зі старших курсів моєї спеціальності. Також моя викладачка запитала, чи не хотіла б я поїхати. Звісно ж, я дуже хотіла, адже це чудова можливість.
— Як проходив процес підготовки до поїздки? Чи були якісь труднощі з документами або організаційні питання?
— Річ у тім, що як таких проблем не було. Звичайно, треба було взяти індивідуальний графік і побігати з ним до викладачів, пояснивши, що їдеш за кордон. Більше вплинули мої переживання, тому що я боялась оформляти візу, мені було дуже страшно. Я над візою проплакала, здається, два дні, а зрештою мені її зробили за тиждень. Тобто це більше були мої переживання.
— Які були перші враження від Гданського університету? Як вас зустріли на місці?
— Нас зустріли дуже тепло і щиро. З гуртожитком усе швидко вирішили й допомогли. Як тільки я приїхала, одразу заселилася. Потім організували зустріч для всіх еразмусівців. Після цієї зустрічі українців попросили залишитись, і з нами окремо поспілкувалися. Взагалі дуже тепло, нас там справді люблять.
Щодо університету, то він мені дуже сподобався. Є чимало відмінностей, і, чесно кажучи, я б хотіла, щоб багато чого з Гданського університету запровадили в нас. Наприклад, мені дуже запам’яталося, що на кожному поверсі є щонайменше одна спеціальна ніша, де можна набрати води. Також сподобався простір для студентів, які мають вікно чи два між парами. Все організовано дуже класно: величезні пуфи, багато місць, всюди розетки, зручні столи. Навіть є спеціальні ніші, де ти можеш просто сісти і вчитися. Студентам не потрібно шукати якесь спеціальне місце, щоб відпочити чи почекати до занять, тож це дуже зручно.
— Як відбувалися заняття? Що для вас було найцікавішим?
— Загалом усі заняття були цікаві. Ми навчались англійською мовою, і було справді цікаво перевірити, наскільки добре ти сприймаєш іноземну мову та як усе пояснюють викладачі. З часом я навіть почала помічати, що кожен викладач по-різному говорить англійською. В когось був виражений польський акцент, у когось — ні. Те саме зі студентами, адже я навчалася не з українцями, а з багатьма іншими іноземцями.
— Чи було складно вам адаптуватися до навчання в Гданському університеті? Як знаходили спільну мову з одногрупниками?
— У Львові я адаптувалася, мабуть, за пів року. Тут, знаючи, що буду в Гданську лише чотири місяці, я поставила собі чітку мету: адаптуватися максимум за два тижні, бо часу загалом було небагато. Спочатку був мовний бар’єр. Хоча насправді це більше бар’єр у голові, коли здається, що не можеш нормально спілкуватись англійською. Але з часом усе минуло. Дуже допомогло те, що в гуртожитку в мене було англомовне середовище, оскільки я жила з дівчиною з Тайваню і ми весь час спілкувались англійською.
— Чи відрізняється методика викладання в Гданському університеті від викладання у Львівській політехніці?
— Сміливо можу сказати, що так. У Гданську викладачі поводяться так, ніби вони твої друзі. Щодо занять, то в нас усе було дуже міксовано. Загалом викладачі щось розповідали й одразу запитували нашу точку зору, навіть якщо ми вперше прийшли на цей предмет. Коли ми висловлювали свою думку щодо тієї чи іншої теми, викладачі далі розповідали, розширюючи наші знання.
— Які навички та знання ви здобули під час навчання в Гданську, що будуть корисні для вашої майбутньої кар’єри?
— Почну, мабуть, з організованості — саме цього я там навчилася. Далі — вихід із зони комфорту. Також у мене справді поліпшилась англійська. Наприкінці я вже спокійно могла говорити будь з ким. Насправді я багато чого навчилась і дізналася чимало цікавого про творчість, тому що в Гданському університеті не бракувало предметів, занять і завдань, орієнтованих саме на творчість.
— Чи брали ви участь у студентських або інших культурних заходах під час перебування в Гданську? Що запам’яталося найбільше?
— У перші кілька днів у нас була міжнародна вечеря, де кожен мав приготувати страву своєї національної кухні. Потім ми пробували чужі страви і спілкувалися, що було дуже цікаво. Завдяки цьому ми познайомилися з багатьма людьми і так стали спілкуватися з іншими іноземцями. Ще ми малювали картини на пляжі, що було чудовим релаксом: ми спілкувалися між собою, сміялись і перекушували. Було також заняття з малювання, де ми розмальовували шопери. Насправді там було дуже багато різноманітних клубних і пляжних вечірок, на яких теж було весело.
— Чи плануєте ви ще скористатися такими програмами або продовжити навчання за кордоном?
— Я думала про те, щоб, можливо, навчатися в Гданську постійно, але через певні сімейні обставини вирішила, що ні. Проте я точно хочу ще раз колись поїхати за програмою Erasmus+.
— Що ви порадите іншим студентам Львівської політехніки, які хочуть скористатися можливістю поїхати на навчання за програмою Erasmus+?
— Не хвилюватися щодо документів, бо не такий страшний вовк, як його малюють. Загалом там справді класно, але головне — ставитися до всього з легкістю і, якщо є така можливість, сміливо використовувати її.
