Проєкт DIAMAP Юлії Дмитришин, студентки другого курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації, здобув перемогу у програмі «Молодь змі(ц)нює Україну» 2024 від Фонду родини Богдана Гаврилишина. Упродовж кількох місяців Юлія разом зі своєю командою працювала над підпроєктом «Курси історії діаспори», який зрештою був обраний серед 18 інших ініціатив та здобув цінну менторську підтримку від Фонду. Про навчання у Політехніці, проєкт DIAMAP та враження від перемоги — у нашому інтерв’ю.
— Чому ти обрала Львівську політехніку?
— По-перше, Львівська політехніка — це моя альма-матер: тут я здобула свою першу освіту за спеціальністю «маркетинг». А по-друге, це університет з великою історією, серйозний навчальний заклад, який постійно розвивається. Обираючи його, я бачила можливість не просто здобути теоретичні знання, а відразу застосовувати їх у реальному житті. Мене привабила можливість бути частиною спільноти, що готова створювати зміни на регіональному та національному рівнях. Ба більше, для мене великою приємністю була і є нагода навчатися в університеті, де функціонує Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК). До того ж влітку я завершила Міжнародну літню школу молодих журналістів від кафедри ЖЗМК, де переконалася остаточно, що хочу навчатися саме тут.
— Чим тебе приваблює журналістика?
— Журналістика мене приваблює ще зі школи: я ніколи не мала проблем з комунікацією, мені це легко давалося. Через певні обставин я почала вивчати журналістику дещо пізніше, але вже під час навчання стала дописувати на волонтерських засадах в університеті та на різних навчальних платформах, виступала на студентських наукових конференціях і навіть у 2020 році написала свою першу статтю, посівши 2-ге місце й отримавши грошовий приз на Всеукраїнському студентському конкурсі в Києві. Тож для мене журналістика — це можливість голосно говорити про важливе й обстоювати цінності. Вона приваблює мене як спосіб донести суспільству важливі, зокрема для мене історії, про українську діаспору.
— Які особисті здобутки протягом навчання ти хотіла б відзначити?
— Зараз важко говорити про якісь реальні здобутки, бо я тільки розпочинаю свій шлях. Але для мене великою подією в житті є заснування проєкту DIAMAP та перемога у програмі «Молодь змі(ц)нює Україну» від Фонду родини Богдана Гаврилишина. Я вдячна команді організаторів, менторам, партнерам, які невпинно допомагали та підтримували нас. І, звісно, я пишаюся своєю командою!
— Як виникла ідея створити проєкт DIAMAP?
— Інтерес до української діаспори у мене зародився, певно, ще в школі. Завжди було цікаво, як живуть українці в інших країнах, як їм вдається зберігати українську ідентичність. Пізніше моє зацікавлення перетворилося на ідею. Коли я навчалася за американсько-українською лідерською програмою, нам, учасникам, потрібно було започаткувати власний проєкт. Саме там зародилася думка про об’єднання українців тут і в Америці. Я звернулася по допомогу до свого ментора Володимира Бєглова — неймовірної людини, інтелектуала, журналіста, співзасновника The Ukrainians. Володимир завжди радо допомагав нам з командою: надавав поради, конструктивну критику. Також однією з моїх наставниць була Ярина Капітан, яка підтримувала мене, ділилася важливими порадами щодо проєкту, допомагала у поширенні подкастів DIAMAP на Радіо Перше, адже воно зацікавлене в темі діаспори. Тож під серйозним наставництвом ми взялися до роботи: шукали гостей-діаспорян, записували перші епізоди, редагували аудіо, поширювали готовий контент. Так і виникла ідея створити платформу для об’єднання українців у всьому світі, де б звучали їхні голоси, їхні унікальні життєві історії. Я прагнула показати, що діаспора — це не тільки минуле, а й активне, живе сьогодення.
— Яка мета твого проєкту?
— Мета проєкту DIAMAP — познайомити та розповісти про діяльність українців за кордоном, підкреслюючи важливість зв’язків між етнічними українцями у всьому світі. Ми хочемо, щоб люди відкривали для себе багатогранність української діаспори, розуміли її внесок у світову спільноту, знайомилися з різними інституціями, які допомагають берегти українську ідентичність. Для нас це дуже важливо.
— Які шляхи для просування проєкту ти використовуєш?
— Ми створили соціальні мережі проєкту в Instagram, Facebook, Telegram і запустили канал на YouTube. Нашими партнерами є America House Lviv та Радіо Перше. На радіо щочетверга о 16:10 транслюють наші подкасти. Наразі розробляємо вебсайт проєкту, щоб підвищити можливості поширення контенту та залучити нових слухачів.
— Чому ти вирішила взяти участь у програмі «Молодь змі(ц)нює Україну»?
— Під час навчання за американсько-українською програмою ми кілька разів з Володимиром обговорювали величну постать Богдана Гаврилишина. Моє ближче знайомство з цим видатним українцем відбулося, коли я прочитала інтерв’ю з ним у книзі «The Ukrainians: історії успіху». Мене захопили думки Богдана Гаврилишина, вони інспірували, а його світогляд дуже імпонував. Пізніше я відкрила для себе Фонд родини Богдана Гаврилишина й ознайомилася з його діяльністю, яка спрямована на те, щоб підтримувати ініціативи молодих та амбітних українців. Вивчаючи сайт Фонду, я побачила, що незабаром відбуватиметься набір на круту програму. Тож, недовго думаючи, вирішила, що братиму в ній участь. Я розуміла, що програма дуже серйозна і відбір буде надскладним, проте сказала собі: не пройду вперше — подамся вдруге, втретє, вчетверте. Я хотіла мати можливість навчатися з крутими людьми.
— У програмі «Молодь змі(ц)нює Україну» ти з командою представляла підпроєкт «Курси історії діаспори». Розкажи про нього.
— Це буде освітній курс, присвячений історії української діаспори в Канаді. Ми розробили серію лекцій, яка охоплює етапи еміграції, сучасну діяльність діаспори, її активні громади та інституції. Проєкт має на меті показати, як українці, живучи за кордоном, плекають ідентичність і зберігають культуру. Важко сказати більше, адже ми ще на етапі активної розробки. Проте незабаром можна буде побачити все на власні очі й навіть взяти участь.
— Поділися враженнями від перемоги в конкурсі.
— Це було для мене несподівано, адже серед 18 проєктів наш увійшов до 6 найкращих, які Фонд родини Богдана Гаврилишина готовий підтримати. На цьогорічній програмі були дуже сильні кандидати та кандидатки. Тиждень ми навчалися разом на офлайн-частині в УКУ, тож я бачила, наскільки інші учасники є цікавими та амбітними. Я вважаю, що нашій команді невимовно пощастило здобути таку важливу перемогу. Ми радіємо й досі.
— Яким ти бачиш своє майбутнє в журналістській кар'єрі?
— Непросте запитання, але я бачу себе людиною, яка добре знає свою справу і розвиває українську журналістику. Мені подобається здобувати досвід на радіо, писати свої перші статті, знайомитися з прекрасними і непересічними людьми. Я навчаюся та беру приклад з таких українських провідних журналістів, як Володимир Бєглов, Ярина Капітан, Марта Більська, Тарас Прокопишин, Остап Яриш, Мирослава Гонгадзе. Серед іноземців мене мотивують до професійного зростання Енн Еплбаум і Ларрі Кінг. Хоча насправді цей список значно більший!
