На кафедрі архітектурних конструкцій Інституту архітектури Львівської політехніки нещодавно відбулася студентська науково-технічна конференція. На суд своїх ровесників роботи представили студенти М. Крохтяк «Екологія та архітектура громадських будівель» (керівники – професор Роман Кінаш, викладач Вячеслав Якубовський), М. Грибик «Особливості оцінки технічного стану будівельних конструкцій пам’яток архітектури» (керівник – старший викладач Ярослав Римар).
Цікавими роботами відзначилися Оксана Коцюруба і Андрій Штендера «Засади проектування акустично-рекреаційних осередків великого міста», де керівником була доцент Лариса Шулдан, а також Андрій Мотько «Особливості конструювання основних несучих конструкцій адміністративно-житлового будинку по вул. Зарицьких, 5» і Олег Шеремета «Культурно-оздоровчий комплекс дельфінарію у місті Трускавці» (керівник – доцент Юрій Петренко).
Журналіст прес-служби Львівської політехніки поспілкувався з доцентами кафедри архітектурних конструкцій Ларисою Шулдан та Юрієм Петренком. Перше запитання до обох однакове: «Чи був у доповідях студентів елемент науковості, судячи із назви конференції?».
Лариса Шулдан:
– Це повністю самостійна робота. Студенти самі обирали тему, самі над нею працювали, розробляли концепцію, визначалися із місцем, де можна реалізувати проект. Чому наукова? Бо вперше подано визначення таких осередків, вперше подано основні засади їх функціонування. Студенти провели серйозний аналіз літературних джерел і проектів-аналогів. Йдеться про акустично-рекреаційні осередки для великого міста.
Не секрет, що мешканці великих міст потерпають від шумового забруднення, надмірного шумового навантаження. Це не лише психологічна проблема, а й психосоматична. Шумові навантаження негативно впливають на стан здоров’я людини. Вони викликають безсоння, підвищення артеріального тиску, аритмію, психічні розлади, зниження працездатності. Приміром, доведено, що мешканці зашумлених вулиць живуть на 8 років менше порівняно з тими, чиє життя проходить у спокійних місцях.
Як відомо, Львів є одним із міст, які густо заселені, особливо – у центральній частині. Щільність населення – 4,3 тисячі осіб на один квадратний кілометр, тоді як у Києві цей показник становить 3 тисяч осіб. Ущільнення й надалі триває, оскільки за браком вільних площ у місті забудовують все нові і нові ділянки. Студенти-дослідники вивчили статистику, соціологію різних вікових груп. Мета дослідження – виявити основні засади створення рекреаційних осередків як вияву соціально-орієнтованого дизайну середовища. Визначено три основні групи активних відвідувачів рекреаційних осередків: діти дошкільного і шкільного віку, молодь та люди похилого віку.
Так, на ділянці для дітей звукові ефекти й музика сприятимуть формуванню і розвитку емоційного боку життя, мають пізнавальний і освітній зміст. Натомість осередок для молоді має певні відмінності. Одним із спільних інтересів цього віку є музичні уподобання. Певні звукові ряди можуть загострити почуття, поліпшити пам’ять, здатність до концентрації та навчання. Передбачені міні-концерти та майданчики для художньої творчості. Зона активного відпочинку молоді передбачає більше звукове навантаження. Це одна із зон. яка потребує додаткової ізоляції у вигляді акустичних бар’єрів.
Для людей похилого віку зона наповнюється звуковими рядами середніх діапазонів з плавними ритмами, мелодикою з терапевтичним ефектом. Людей цього віку можуть заспокоїти звуки природи, шум лісу, води, спів пташок тощо.
Кафедра архітектурних конструкцій відзначила високий рівень доповідей усіх учасників конференції, рекомендувала продовжити дослідження обраних тем для дипломних проектів. Робота Оксани Коцюруби і Андрія Штендера рекомендована для представлення на 73-й науково-технічній конференції Інституту архітектури.
Юрій Петренко:
– Елементи науковості студентських робіт, якими я керував, полягав у тому, що вони стосуються об’єктів, на яких при проектуванні і будівництві застосовані нетрадиційні підходи та рішення. Взяти, до прикладу, будинок на вулиці Зарицьких, 5. Здавалось би, звичайний житловий будинок з підземним паркінгом. Але особливістю цього об’єкта є те, що він «врізається» у ґрунтовий, майже гірський схил. Щоб спорудити будинок, треба було застосувати нестандартне рішення у вигляді підпірної стіни заввишки 12 метрів. Не кожен інженер може взятися за облаштування підпірної стіни такої висоти, тим більше, що зверху на цьому схилі стоїть будівля, що експлуатується. Відтак, найменше зрушення схилу може призвести до непередбачуваних наслідків.
Що стосується дельфінарію (до речі, його урочисто відкрили в суботу 31 жовтня), то його особливість полягає у тому, що ця споруда «лягла» по рельєфу подібно до того, як колись давні греки проектували свої амфітеатри по гірських схилах. Видовищна споруда передбачає великий оглядовий простір. Це означає, що немає бути жодних проміжних опор. Є потужні горизонтальні несучі конструкції – чи то ферми, чи залізобетонні балки, ригелі, на які спираються вертикальні несучі конструкції. В нашому випадку над основним басейном горизонтальними несучими конструкціями є металеві ферми з квадратних профілів, причому проліт цих ферм становить понад 30 метрів.
У дельфінарії, крім основного басейну, є ще басейни для відпочинку дельфінів, для морських котиків, для дельфінотерапії. Над басейнами розташований готель. Щоб забезпечити передачу навантаження від верхніх поверхів на нижні, не було перешкод для технології функціонування дельфінарію, зрештою, для кращого огляду й передбачені потужні залізобетонні конструкції, тобто залізобетонні балки, на які спираються колони. Зрозуміло, що основний конструктив розробляв я, надаючи студентам конструктивну схему, площі січень по бетону, по арматурі, а вже вони самі виготовляли робочі креслення.
– Чи працюють Ваші студенти у штаті архітектурної фірми?
Юрій Петренко:
– Ні , вони виконували цю роботу у вільний від навчання час за відповідну оплату.
– А як ви знаходите студентів, здатних виконувати подібну роботу і виступати на науково-технічних конференціях?
– Я читаю лекції з дисципліни «Промислово-цивільне будівництво» потоку (приблизно 120 студентів). Вони після прочитаного курсу виконують курсові проекти, скажімо, «Архітектура виробничих будівель і споруд». Аналізуючи і оцінюючи ці проекти, я бачу, хто з них кращий, хто гірший, а хто (трапляється і таке) взагалі нульовий. Кращим студентам я пропоную реальну роботу. Добираю тих, хто може креативно мислити, запропонувати якусь свіжу ідею. Сучасна архітектура полюбляє молодих, зубастих. Реальні проектні роботи додають молодим архітекторам суттєвого стимулу до успішного навчання. Вже зі студентської лави вони можуть відчути гордість за результати своєї праці.
