Продовжуємо тему академічної стипендії. Сьогодні своїми думками про це діляться ті, хто її отримує, втратив або ж ніколи не отримував.
Віднедавна тема стипендій стала і для мене болючою. Нескладно здогадатися, чому. Тому що я її втратила. Із середнім балом 91 посіла 65-те місце в рейтингу серед 85-ти державників. Я ніколи не вважала стипендію пріоритетом, ця втрата більше зачепила в моральному плані: «Чим я гірша за інших?» і «Чому не можна просто давати стипендію усім тим, у кого більше ніж 90?».
Часто чую, що стипендію втрачають лише ті студенти, які йдуть на роботу. Найімовірніше, це правда, проте я не починала працювати, а справді старанно вчилася. Звісно, межі досконалості нема і багато чого я могла би зробити краще, навантажувати себе більше, заробляти додаткові бали або виконувати додаткові завдання. Конкуренція щодо стипендії – це така ж конкуренція, що існує у всіх сферах життя, і людині такого меланхолійно-флегматичного складу, як я, важко зрозуміти, як поводити себе в умовах будь-якої конкуренції.
Я просто не знаю, як це – змагатися. Не знаю, як це – бути найкращою та доводити все до досконалості. Вірю в те, що всі люди в цьому світі мають бути різними. Парадоксально, але саме це робить нас рівними, тобто однаково цінними, адже ми не схожі в усіх своїх сильних і слабких сторонах. Одні народжені боротися та конкурувати, досягти того, що суспільство називає успіхом, а інші – іти повільно і спостерігати за всім зі свого тихого куточка, і вони теж успішні, просто за своєю, зовсім іншою дефініцією. Тому що успіх – це насамперед мета, яку ти собі поставив і якої досягнув. І вона може бути різною.
Гроші важливі, але все не має навколо них крутитися. Досягнення успіху, схваленого суспільством, як-от стипендія чи престижна робота – це важливо, але не завжди це те, що потрібно саме вам, саме тут і саме зараз. Тож не варто ставитися до втрати стипендії як до трагедії. Навіть сама фраза «злетів зі стипендії», що так часто використовується, звучить якось зневажливо. Багато хто не хоче навіть згадувати про те, що втратив фінансову допомогу. На мою думку, стипендії забирають аж надто багато сліз і нервів.
Чи стала я гіршою від когось через те, що втратила стипендію? Навряд. Менш успішною? Залежно від того, хто як визначає успіх. Напевно, втрата стипендії мала би мене змінити, змусити працювати більше в наступному семестрі або ж іти по головах. Але я залишилась тою самою: досі думаю, що бути хорошою людиною набагато важливіше, ніж бути успішною. Проте найважливіше – розуміти, що стипендія не є індикатором розуму або ж того, ким ти є. Одні з найрозумніших людей, яких я зустрічала, взагалі навчаються на платному. Тож потрібно пам’ятати, що все, що відбувається – своєчасне, а все, що приходить і йде – не визначає нашої вартості.
Мою думку поділяють і студенти Львівської політехніки.
Першокурсниця Еліна Шаєганрад, яка навчається в ІНЕМ на спеціальності «економіка бізнесу» та отримує стипендію, розповідає:
– Я відчуваю здорову конкуренцію в групі щодо отримання стипендій. Проте це нормально, адже конкуренція існує впродовж усього життя і не зникне навіть тоді, коли ми працевлаштуємося, адже кожен шукатиме найкращу позицію для себе. Найголовніше – навчатися й старатися, і тоді стипендія неодмінно буде. Проте я вважаю, що було б набагато справедливіше, якби стипендію отримували всі, хто добре вчиться, а не тільки перші 45% студентів у рейтингу.
Христина Паляниця – також у списку постійних стипендіатів, навчається на 3-му курсі Інституту архітектури та дизайну за спеціальністю «архітектура та містобудування». Відмінниця погодилася поділитися своїми думками щодо стипендійного забезпечення.
– Чи відчуваєш ти конкуренцію в отриманні стипендії і в чому це виявляється?
– Так, оскільки кількість осіб, які отримують стипендію, обмежена рейтингом і становить відповідно 40% від усіх студентів державної форми. Тому, звісно, є конкуренція, що мотивує старанно навчатися і отримувати високі бали за свою працю.
– Як тобі вдається успішно навчатися?
– Це дуже важка і наполеглива праця, що вимагає: по-перше, усвідомлення того, що знання, здобуті в університеті, необхідні для майбутнього фаху; по-друге, вміння грамотно планувати свій час; і, найважливіше, – навички систематично працювати: виконувати завдання, вивчати необхідний матеріал, читати додаткову літературу.
– Наскільки важлива для тебе стипендія? Чи вважаєш її пріоритетом?
– Так, вона важлива, оскільки це престижно і є незначним матеріальним стимулом.
– Чи отримувала ти коли-небудь підвищену стипендію, Президентську стипендію або ж стипендію Верховної Ради чи Кабінету міністрів?
– Так, постійно отримую підвищену стипендію, а минулого семестру отримувала стипендію Кабміну.
– Чи відчуваєш ти негатив від тих, хто добре навчається, але не отримує стипендії?
– Направду ні. У мене дуже гарні стосунки в групі, тому я з таким не стикалась. Хоча розумію, що студентів, які заслуговують отримувати стипендію, є більше, ніж передбачений законом відсоток.
– Чи вважаєш ти, що стипендію повинні отримувати не просто всі ті, які добре навчаються, а тільки найкращі з них?
– Ні, мають отримувати всі, хто старанно навчаються, оскільки для частини студентів із малозабезпечених сімей це важливе джерело фінансування.
– Чи вважаєш ти сучасний рівень стипендії достатнім або ж, можливо, він має бути вищим?
– Думаю, має бути вищим, тоді це мотивуватиме багатьох успішно вчитися, адже низькі стипендії спонукають до пошуку роботи, де можна отримувати непогану зарплату.
– На твою думку, краще добре навчатися, отримати теоретичну базу знань і грошове забезпечення у вигляді стипендії чи раніше піти на роботу, опанувати практичні навички й заробляти гроші?
– Направду, я віддаю перевагу першому варіанту, оскільки вважаю, що саме цей період мого життя відведений на те, щоб здобути освіту, теоретичну базу зокрема, а надалі використати ці знання на практиці. Хоча розумію важливість і практичних умінь, які дає робота, але тут важливе уточнення: робота за спеціальністю, а таку студентові знайти нелегко, оскільки багато працедавців вимагають диплом про вищу освіту. Тож, гадаю, на все свій час.
Проте є також студенти-державники, які ніколи не отримували стипендії. Здебільшого це відбувається через те, що вони ще з початку навчання йдуть на роботу. Серед таких – Олег Комарницький – студент 4 курсу ІНЕМ, який навчається на кафедрі економіки підприємства та інвестицій. Попри навчання на державній формі, він ніколи не отримував стипендії.
– Коли вступив до Львівської політехніки, – пояснює він, – поселився в гуртожиток, адже сам не зі Львова. Кишенькових грошей майже не було, тож відчував потребу у фінансових ресурсах для проживання. Це стимулювало піти на роботу. Перші два місяці пройшли нормально, але потім почав помічати, що не встигаю виконувати завдання та з’являтися на парах. У результаті – знизилися оцінки, й отримувати стипендію не вдавалося. Пощастило, що спершу моя робота була пов’язана з економікою, тож не надто заважала навчатися. Проблема полягала лиш у тому, що інколи не вистачало часу та можливостей виконувати домашні завдання.
– Чи допомогло те, що ти набув практичних навичок, краще зрозуміти специфіку своєї професії?
– Допомогло, тому що коли маєш знання й розуміння того, як потрібно працювати, усе змінюється. За відсутності цього розуміння, коли ти лише уявляєш, як маєш виконувати роботу, не можеш одразу вклинитися в процес, тому що практика й теорія трохи відрізняються.
– На твою думку, під час студентських років доречніше добре вивчити теорію й отримувати стипендію за хороше навчання чи піти на роботу, набувати практичних навичок і заробляти гроші?
– Якщо маєш обширні теоретичні знання з університету, то зможеш їх потім підкріпити практикою й багато чого досягнути. Коли ж ідеш на роботу, то для того, щоб розвиватися, потрібно надолужувати те, що пропустив, і те, що не встиг вивчити тоді, коли працював. Хоча практичні навички в тебе будуть. Ситуація схожа, просто все залежить від того, як поставиш собі цілі й від того, як розвиватимешся.
– На твою думку, варто давати стипендію усім державникам чи тільки певному відсотку?
– На мою думку, могли б збільшити відсоток державників, які отримують стипендію, але конкуренція насправді дуже вигідна. Так студентів стимулюють докладати більше зусиль до навчання, а також наукової чи організаційної роботи або ж спортивних досягнень, адже це допомагає здобути додаткові бали.
Деяких студентів може спіткати втрата стипендії. Тоді вони намагаються покращити власний рівень знань і знову вибороти її в наступному семестрі. Так, наприклад, Віталій Бурячковський, студент ІТРЕ, який навчається на 4 курсі спеціальності «мікро- та наносистемна техніка» втратив стипендію у другому семестрі першого курсу. Він пояснює:
– Зараз я отримую стипендію, а після закінчення першого курсу втратив її: потрапив на комісію з англійської мови. Мені набагато легше даються технічні науки, я не гуманітарій, тож з іноземною завжди було складно. Найгірше те, що вона й справді потрібна для моєї майбутньої професії. Одна справа, коли предмет не стосується твоєї спеціальності, але ти його вивчаєш просто заради загальної обізнаності. Тоді факт того, що ти засвоїв його трохи гірше, хоча б не так сильно впливає на майбутнє. Я взагалі вважаю, що предмети, які безпосередньо не стосуються спеціальності, на рейтинг впливати не повинні. Знаю, що студенти інколи втрачають стипендію через філософію або ж подібні предмети, які вводять у програму заради загального розвитку. Але у мене інша ситуація: я вважаю англійську справді потрібною для мого майбутнього. Тож працюю над покращенням власних знань.
Отож кожен студент не проти отримувати стипендію, проте справді вдається її здобути лише тим, для кого отримання фінансової підтримки від держави, а також навчання є пріоритетними. На сьогодні просто добре навчатися для того, щоб отримувати стипендію, – мало. Потрібно бути найкращим у групі, брати участь у науковій чи організаційній роботі або ж мати спортивні досягнення. Зрештою, кожен обирає власний шлях, важливо лише бути наполегливим і розвиватися, аби дійти до своєї мети.
