На 66-му році життя відійшов у вічність відомий український науковець з європейським ім’ям у галузі нанотехнологій та наноматеріалознавства, професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри прикладної фізики і наноматеріалознавства Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Іван Іванович Григорчак.
Перестало битися серце блискучого вченого у галузі енергоощадних технологій і новітніх підходів до накопичення енергії, загальновизнаного авторитета у дослідженні теоретичних і прикладних основ нанофізики та молекулярної енергетики. У науково-дослідній лабораторії нанофізики і молекулярної енергетики, що її створив професор, розробили технології отримання дешевих і екологічно чистих матеріалів зі структурою, що забезпечує досягнення рекордних значень питомої енергії та питомої ємності автономних пристроїв живлення апаратури.
Іван Григорчак народився 9 грудня 1953 року у смт. Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області у робітничій родині. Уже в шкільні роки вирішив стати науковцем-дослідником у галузі фізики, тому по закінченню школи вступив на фізичний факультет Чернівецького державного університету. З першого курсу брав активну участь у роботі студентського наукового гуртка. Курсове і дипломне проектування у галузі теоретичної фізики здійснював в установах Академії наук України. Після завершення навчання з відзнакою на кафедрі теоретичної фізики вступив до аспірантури Інституту проблем матеріалознавства Національної академії наук. Керівником його кандидатської дисертації був член-кореспондент НАН України Корнилій Товстюк. Під час розробки новітніх систем озброєнь ця галузь досліджень домінувала у науковому поступі Івана Григорчака практично аж до розпаду СРСР.
1983 року захистив кандидатську дисертацію й далі продовжив наукові дослідження в галузі автономних джерел енергозабезпечення. Працював молодшим науковим, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу Інституту проблем матеріалознавства НАН України. Брав участь в організуванні міжгалузевої науково-дослідної лабораторії Мінавіапрому та очолював її.
На початку дев’яностих років Україна відмовилася від ракетно-ядерного потенціалу, набуті знання втратили актуальність для держави. Багато вчених покинуло країну. З метою запобігання витоку секретної інформації у потенційно терористичні країни, західні держави сприяли перекваліфікації українських науковців на інші напрями наукового пошуку, а українським науковим школам – провадити дослідження за кордоном. У роботі однієї з таких груп у 1991–1995 роках брав участь Іван Григорчак. Він здійснював наукові дослідження у США, Канаді, Німеччині. Результати, що їх отримав науковець зі співробітниками (запатентовано у США і багатьох інших країнах світу), стали основою наукових робіт, що формують обличчя світових технологій ХХІ століття – нанотехнологій.
2000 року Івана Григорчака запросили до Львівської політехніки, де він розвивав наукові дослідження в галузі фізики мезоскопічних систем і наноелектроніки з одночасним формуванням наукової бази для підготовки фахівців вищої кваліфікації. Очолив науково-дослідну лабораторію нанофізики та молекулярної енергетики.
Захистивши докторську дисертацію, обійняв посаду професора кафедри вищої математики. Керівництво університету всіляко сприяло запровадженню нових науково-освітніх проектів, тому в Інституті прикладної математики та фундаментальних наук створили кафедру інженерного матеріалознавства і прикладної фізики. На ній і розпочалася підготовка студентів за напрямами «Нанофізика» і «Комп’ютерна фізика».
Після реорганізації кафедри Іван Григорчак очолив новостворену кафедру прикладної фізики і наноматеріалознавства. Окрім викладання, керував дисертаціями аспірантів, докторантів, а також кваліфікаційними роботами бакалаврів та магістрів.
Іван Григорчак опублікував 420 наукових праць, серед яких 40 винаходів, запатентованих у США, країнах Євросоюзу, Російській Федерації, дві монографії, один навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти та для аспірантів. Під його керівництвом захищено шість кандидатських дисертацій та одну докторську. Професор рецензував наукові праці, виступав опонентом на численних захистах кандидатських і докторських дисертацій, був членом ради з присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук. Його нагороджено відзнакою МОН України «За наукові досягнення».
Важка хвороба перешкодила створенню міжвишівського науково-дослідницького центру з розроблення нанотехнологій.
Світла пам’ять про колегу і товариша, щиру і доброзичливу людину – Івана Григорчака – назавжди залишиться у наших серцях. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, пишався онуками. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Це тяжка і непоправна втрата для всіх нас.
Група колег і товаришів
