Львівська політехніка завжди славилася своєю особливою атмосферою та традиціями. Традиційним стало і печиво «Політехнічне», яке припало до смаку студентам і викладачам. Проте історія його виникнення досі залишалася таємницею.
Керівник Центру промоції Андрій Павлишин розповів, з якими подіями пов’язане це печиво:
– Насправді Львівська політехніка має багато історій, але так само є кулінарна спадщина Політехніки. Власне, ми досліджували щоденники, листування політехніків і там знайшли згадки про печиво. І воно пов’язане з важливою подією в історії університету – візитом 13 вересня 1880 року імператора Франца Йосифа до Львівської політехніки, де його вирішили пригостити цим печивом. Є дві версії, звідки воно з’явилось, – ми не змогли до кінця з’ясувати і поки що перебуваємо в пошуках. Згідно з однією версією, це печиво пекла дружина тодішнього ректора Політехніки Юліана Медвецького та пригощала ним гостей і політехніків. А була вона з родини Ступницьких, тобто з давньої української шляхти, і це їхній родинний рецепт. Друга версія каже, що насправді це печиво спік кухар одного з викладачів Політехніки, і воно набуло поширення. Звідси й така традиція – пригощати гостей цим печивом.
А завідувачка відділу маркетингу Ірина Романовська підняла завісу над процесом реалізації печива.
– Як виникла ідея створення печива «Політехнічне»?
– Ми отримували періодично запити від людей, зокрема від тих, хто їздить у відрядження, зустрічається з партнерами, про те, що нам би пасувало мати сувенір, який можна було б комусь подарувати і який належним чином представить університет. Ми експериментували з різними рецептами, наповненням, працювали над пакованням, щоб воно було пристойним. Також ми пробували інші види печива, починали саме з «Ректорського», але з часом ми його трохи трансформуємо. А «Політехнічне» таке універсальне, і його можна у будь-який час придбати в кафе головного корпусу або замовити.
– Які особливості дизайну печива?
– Коли ми розробляли паковання, для нас було важливо зробити його впізнаваним. Ми вирішили взяти за елемент дизайну будівлю головного корпусу, яка є основною цінністю, та назвали печиво «Політехнічним».
– Які виклики поставали під час реалізації ідеї і як їх вдалося подолати?
– Ми мали багато нюансів з пакованням, адже одним з інгредієнтів печива є масло, а воно досить жирне, тож коробка мусить мати спеціальне покриття, щоб воно не перебивалось і не втрачало вигляду. В нас є видавництво, яке готує поліграфію, але от коробки для печива були для них чимось новим, і ми шукали варіанти покриття, яке нас задовольнить.
– Які основні етапи процесу розроблення та впровадження печива в життя університету?
– Найперше це було оте забавляння з коробкою та рецептурою. Пізніше Андрій Павлишин шукав легенди, щоб якось обіграти, «підв’язати» це печиво під історії Політехніки. Потім – безпосереднє з’єднання цього докупи: паковання, печива й історії. Наступний етап – це власне презентація та поширення інформації про печиво в соцмережах і на сайті.
– Чи беруть студенти участь у цьому процесі?
– У розробленні саме цього продукту студенти не брали участі. Але після того як ми запустили печиво, то до перших коробок додавали такі вкладки про те, що це новий продукт і ми хочемо почути ваші відгуки, та залишали поштову адресу відділу маркетингу. І студенти нам писали відгуки, зокрема побажання, що варто вдосконалити. Тепер багато студентів купують печиво, коли їдуть додому, щоб подарувати його рідним чи друзям. Звісно, в наших планах – створення «Ректорського» печива та пампухів, оскільки в нас працює багато талановитих людей, і ми б хотіли давати їм більше можливостей реалізувати свої таланти.
Створення печива «Політехнічне» – це вияв кулінарної креативності і спроба зблизити студентське середовище. Перепробувавши велику кількість рецептів, команда ентузіастів обрала чотири види з унікальними інгредієнтами: фісташки, шоколад, журавлина, лимонна й апельсинова цедра, що символізують різноманітність політехнічного товариства. «Політехнічне» – не просто печиво, а частинка унікальної історії, якою можна поділитися з друзями.
