Нещодавно в інтерв’ю «Гал-інфо» керівниця Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксана Потимко розповіла, що в Україні незрячі люди віком 40–50+ років, які вийшли з радянської доби, звикли більше до культури споживацтва, а ніж до самостійного життя та автономності.
За даними Українського товариства сліпих (УТОС), станом на 2021 рік в Україні мешкало близько 150 тисяч осіб з вадами зору, з яких близько 40 тисяч – із глибоким ураженням зору.
«На Львівщині у нас близько 3000 інвалідів по зору, з них у Львові 1100–1200 осіб. З цієї кількості приблизно 50 осіб ходять з тростинкою. Решта сидять вдома або ходять лише в супроводі інших. Коли дітям змалечку насаджують таку психологію, вважають, що це непотрібно, – це просто з інваліда роблять каліку», – пояснювала керівниця Центру.
Оксана Потимко переконана, що через 10–15 років в Україні самостійних незрячих молодих людей буде в рази більше. Сучасні діти, народжені за Незалежності, розуміють: для того, щоб мати свободу, треба брати тростинку.
З 2011 року в Ресурсному центрі для осіб з особливими потребами організовують інклюзивне навчання для незрячих учнів та студентів з різних куточків держави. В Україні це єдиний центр, де одночасно друкують книги шрифтом Брайля, начитують аудіокнижки, виготовляють кіно з аудіодескрипцією (додаткова звукова доріжка, що пояснює відеоряд), роблять ЗD-макети споруд, займаються інклюзивною освітою для незрячих, а також організовують постійні чи виїзні курси для шкільних вчителів, які хочуть навчитися працювати з незрячою дитиною.
«Завжди батькам, вчителям таких дітей і самим дітям ми повторюємо фразу: якщо ваша дитина знатиме комп’ютер, англійську мову і володітиме тростиною – перед нею відкритий цілий світ», – каже директорка Центру Оксана Потимко.
Про історію учениці Ресурсного центру Марічки читайте у матеріалі Бачити більше: історія 15-річної Марічки, яка в перспективі працюватиме у Google на сайті агенції «Гал-інфо».