У попередній новині рубрики «Хроніки Політехніки» ми вже привідкривали завісу до важливої події в історії навчального закладу – посвяти головного корпусу та будинку хімічної лабораторії. Після завершення підготовчих робіт інавгурацію новообраного ректора Юліана Захарієвича та посвяту новозбудованих будівель Цісарсько-Королівської Технічної академії призначили на 15 листопада 1877 року.
Урочистості відбувалися за присутності Міністра віровизнань та освіти д-ра Штремаєра, що переконливо вказує на важливість даної події у тодішній Австро-Угорській імперії. Міністр прибув до Львова о 5 годині ранку швидкісним потягом, тому було сформовано почесну делегацію із 38 осіб (Л. Марконі, А. Фройнд, Г. Бізанс, Р. Гостковський, Б. Абаканович та інші), котрі урочисто зустрічали його на вокзалі. О 9 годині ранку в костелі Св. Марії Магдалини відбулося урочисте богослужіння за участю архієпископа Вейжхлецького, митрополита Сембратовича та архієпископа вірменського обряду Ромашкана. Перед вівтарем стояли міністр Штремаєр, намісник Альфред Потоцький, крайовий маршалок Людвік Водзіцький та головнокомандувач генерал кавалерії Ервін Найппер.
Далі відбувались урочистості в головному корпусі: посвята будівлі, виступ студентського хору та промова міністра. Д-р Штремаєр у довгій промові відзначив важливість цієї урочистості, адже Технічна академія нарешті опинилася у власному палаці, присвяченому науці, і саме тоді вона стане справжнім пристанищем духу, коли наповниться знаннями, працею та любов’ю до науки.
Після завершення урочистостей кількадесят поважних гостей відбули на бенкет, організований новообраним ректором Ю. Захарієвичем в готелі «Жорж», на якому присутні виголошували тости на похвалу Цісаря, міністра Штремаєра, намісника – графа Потоцького, св. пам’яті гр. Голуховського –попереднього намісника Галичини, котрий значно підтримував будівництво, однак не дожив до дня, коли б зміг побачити на власні очі втілений проєкт. Після банкету колектив професорів відпровадив на вокзал міністра Штремаєра.
Слід зауважити, що урочисте відкриття не означало стовідсоткової готовності приміщень. До прикладу, гострим залишалося питання підведення газо- та водотягів. Цією роботою займалася фірма «Шеллер, Вольф & Ко» (Scheller Wolff & Ко), яка вже наприкінці грудня 1877 р. встановила необхідні труби у головному корпусі та виписала рахунок на суму 4479,68 зол. Однак на цьому роботи не завершились – остання найбільша реконструкція була пов’язана із добудовою двох крил до головного корпусу та третього поверху для хімічної лабораторії на початку XX ст., але це – тема для окремої історії.
