Напередодні Дня української мови і писемності випускники електромеханічного факультету 1970 і 1990 років – доцент, член Української асоціації письменників Богдан Дячишин та радіотележурналіст, керівник відділу культури і туризму Жовківської РДА, член правління Української асоціації письменників Галина Фесюк зустрілися з викладачами і студентами Інституту енергетики і систем керування.
«Думки пам’яті» Богдана Дячишина
– Книжка супроводила мене все життя, бо люблю багато читати, роздумувати, – відзначив на зустрічі Богдан Дячишин. – У Євгена Маланюка є такі рядки: «Нечитання знесе Україну зі світу». І це правда, адже людина, яка не читає, не спроможна творчо мислити і перетворюється на раба. Нині виховання, формування світогляду молоді є одним із основних засобів уникнення глобальної катастрофи. Стівен Пост свого часу сказав, що «… Ключ до нашої досконалості – не генна інженерія, а виховання характеру». Нині ми вже теж розуміємо, що без виховання мислячої молоді – характеру – ми не піднімемо Україну з руїни.
Богдан Дячишин з 1970 року займався програмуванням, а це змушувало тримати в голові дуже великий обсяг інформації. Запам’ятовував різні думки і цитати, уривки з книг і поезій. Зрештою, все настільки відклалося у пам’яті, що з цим треба було щось робити. Так, уже на пенсії, народилася перша книжка «Думки пам’яті», в якій читач має можливість поспілкуватися із 150-ма мислителями, починаючи від Сократа й до сучасних мислителів. Є в ній думки про всесильне слово й самого автора.
Ми відтворимо лише окремі фрагменти його розповіді.
«Мозок, за визначенням академіка Олега Кришталя, найдивовижніший, найскладніший пристрій Всесвіту, і щоб його не втрачати, то цей витвір має працювати за призначенням. Його вбивають лінощі. Мозок стимулює читання, письмо і все, що спонукає до роздумів».
«Дитина народжується із порожнім мозком. Від нас залежить, чим ми його наповнимо. Ейнштейна запитали, що необхідно робити, щоб діти були розумні?
– Читайте їм казки!
– Що необхідно робити, щоб діти були дуже розумні?
– Читайте їм більше казок!!!».
«Добра книга – то розмова з Богом… Коли читаємо, роздумуємо, будуємо своє Я».
«Книги читаймо, роздумуймо, споглядаймо багатство довкілля, впиваймося його красою – іншого способу пошуку істини, пізнання мудрості й духовного вдосконалення світ не знає…».
Сад душі Галини Фесюк
Галина Фесюк зізналася, що почала складати віршики ще у чотирирічному віці: «Дуже важливо, коли дітей виховує батько. Коли він переповів мені усі казки, що знав, я змушувала його вигадувати все нові й нові. Вони розвивали й дуже впливали на мій дитячий світ і уяву».
Все доросле життя мріяла бути журналістом, однак доля поводила її різними шляхами. Однак жодного дня не шкодувала, що навчалася на електромеханічному факультеті. Нині вона – авторка кількох книг, п’яти буклетів про Жовківщину, збірок поезій «До Тебе, Господи, іду», «Сад душі моєї», «Із полум’я любові», двох аудіодисків: читаної поезії «Сад моєї душі» і авторських пісень «Я так люблю тебе, народе мій». Як зізнається авторка «мої вірші, наче вогонь у серці, розпалюються від усього, що зачіпає за живе, і творять великий згусток енергії… мені з моїми віршами комфортно, легко».
Галина Фесюк зачитала кілька своїх поезій, присвячених любові, рідному народові, Євромайдану і на тему війни на сході України. Присутні хвилиною мовчання пом’янули всіх, хто загинув у тих буремних подіях.
– Коли довідалися про цю зустріч, вирішили обов’язково прийти, бо це дуже потрібно для нашого духовного розвитку, – сказала Катерина Золотарьова, староста групи АЕ-11 ІЕСК, яка прийшла на зустріч зі своїми одногрупниками. – Зустріч нам сподобалася. Більше дізнаємося, коли прочитаємо книжку, яку подарував нам пан Богдан. До душі припали й вірші, які читала пані Галина.
Галина Різничук, майстер-художник з Івано-Франківська, приїхала на зустріч на запрошення своєї подруги. Зізнається, що ознайомилася з поезією Галини Фесюк у Фейсбуці:
– Я творю картини і аплікації соломкою, але й поезія мені дуже близька, пробую писати музику на вірші, що торкаються моєї душі. Дуже зворушена і вражена зустріччю з Галиною Фесюк. Як художник змальовує красу навколишнього світу фарбами, так Галина змальовує довкілля словесно. Можна сказати, що Галина Фесюк – словесний художник.
