У липні в стінах Політехніки відбулася дуже цікава міждисциплінарна конференція «Українські млинологічні студії». Це була вже друга наукова зустріч (перша – у Черкасах), що зібрала фахівців з України (Харків, Кропивницький, Ужгород, Київ, Львів), Великобританії, Греції, Німеччини, Нідерландів, Данії.
У Західній Європі історія млинологічних студій налічує півстоліття: 1965 року відбувся перший симпозіум із млинології, тоді й з’явився термін «млинологія» (наука про млини), 1973-го засновано Міжнародне млинологічне товариство (TIMS), покликане стимулювати вивчення вітряків, водяних млинів, млинів-ступаків і ручних млинів, а також сприяти їхньому відновленню.
В Україні млинами як об’єктами наукового дослідження почали цікавитися недавно. Хоча ще всередині минулого століття й звучали думки про те, що це цінні архітектурні об’єкти, які зникають (подібно до дерев’яних церков), але системного характеру млинологія в Україні набула у 2000-х рр. Так, перші наукові роботи в цьому напрямі на кафедрі реставрації архітектурної і мистецької спадщини (РАМС) Політехніки з’явилися десять років тому. Скажімо, аспірантка кафедри РАМС Олена Бокало зосередила увагу на млинах у кількох західноукраїнських областях. Це перші кроки до облікування й збереження млинів, зазначає член оргкомітету конференції, старший викладач кафедри РАМС, член Української млинологічної асоціації (УМА) Ігор Бокало. Він пояснює:
– Ці об’єкти існували тисячі років, ще з давніх часів – Риму, Греції. Млин – це перший протоконвеєр, на ньому базувались дальші технологічні прориви. А в наш час млини починають зникати: як механічний об’єкт для мелення зерна млин віджив своє – і його замінили сучасні механізми. У Європі це зрозуміли й почали зберігати ці об’єкти для історії, науки й туристичної галузі. Це дуже цікаві пам’ятки. В Україні часто механізми млинів унікальні. Якщо в Європі великої типології цих об’єктів нема (домінували вітрові, деякі типи водяних), то на українських землях після включення до складу Австро-Угорщини на початку 1800-х відбувся перехід від жорнових на водяному колесі – на вальцеві, і такі зразки збереглися. У радянський період млини були в колгоспах, а після проголошення незалежності України відбулася розпарцеляція – млини потрапляли до однієї людини, і через брак фінансів зазвичай просто занепадали. Часто їх переводили на електропривод, тож нині складно відновити первинні технології. Одиниці пробують реставрувати, багато робиться на особистому ентузіазмі. Загалом ми лише починаємо переосмислювати значення млинів і потребу зберегти їх. Є, скажімо, дуже цікаві об’єкти – при замках або палацах, гарно декоровані. Декілька внесено до переліку пам’яток місцевого значення, однак млинами здебільшого ніхто не займається: їх треба вносити до переліку пам’яток архітектури місцевого, національного значення.
Конференція об’єднує зусилля різних фахівців: істориків, етнографів, мистецтвознавців, краєзнавців, реставраторів тощо. Долучилась до заходу і Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки: книгозбірня запрезентувала книжкову виставку вибраних джерел із млинарства у фондах НТБ. Завідувач науково-методичного відділу НТБ Рената Самотий розповіла:
– На проведення подібних спільних заходів нас надихнули дві конференції, які навесні 2016-го проводили в Інституті архітектури – присвячені творчості Андреа Палладіо і проблемам садово-паркового мистецтва. Тоді бібліотека не брала участі, хоча володіє чудовими книжковими і альбомними зібраннями на відповідну тематику. Але цього разу ми долучились, підготувавши ексклюзивну книжкову виставку, присвячену історії розвитку млинарства. Родзинкою стали рідкісні видання Theatrum machinarum molarium... / «Огляд будівництва млинів» (1735 р.) та Architecture hydraulique (1737 р.), які акумулювали у собі всі тогочасні знання з млинарства. Частину колекції склали видання з промислового млинарства середини ХІХ ст., здобутки тогочасних технологій у Європі й США. Цікавим прикладом є опис патенту універсального млина американського винахідника і архітектора Джеймса Богарда (1849 р.). Певну цінність має навчальна література, видана у Харкові, Варшаві, Відні, а також видання, які відображають технологічні особливості різновидів млинів залежно від рушійної сили: води, вітру і тяглової сили тварин.
За словами Ренати Стефанівни, символічно, що виставка і засідання конференції відбувалися у вишуканій колишній читальній залі головного корпусу Політехніки.
