За співпраці катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» та катедри української мови та методики її навчання Навчально-наукового інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка (м. Житомир, Україна) проведено другу лекцію зі серії запланованих науково-освітніх зустрічей «Мовознавці актуалізують».
9 квітня 2025 року студенти груп ФЛ-11, ФЛ-12, ФЛ-14 та ФЛ-15 прослухали лекцію кандидатки філологічних наук, доцентки катедри української мови та методики її навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка Валентини Титаренко на тему «Походження української мови в сучасних мовознавчих розвідках», з якої дізналися про методологію вивчення історії мови, з’ясували, що таке динаміка і статика в мові, яка різниця дослідження мови в синхронії та діахронії. Презентувавши студентам-політехнікам класифікацію слов’янських мов, лекторка нагадала про походження української мови з індоєвропейської мовної сім’ї та наголосила на політичній складовій у мовознавстві щодо виокремлення східнослов’янської групи. Лекторка виокремила основні концепції походження мови, як-от: Ю. Шевельова, В. Німчука, Г. Півторака, О. Ткаченка та О. Царука. Без сумніву, доповідь була науково обґрунтованою і водночас доступною для сприйняття, актуалізувала для слухацької авдиторії надважливу тему щодо розуміння витоків нашої мови, тому й викликала неабиякий інтерес молоді та цілу низку їхніх відгуків:
Ольга Смаль упевнена: «п. Валентина Титаренко представила ґрунтовний огляд методології вивчення історії української мови, особливо наголосивши на порівняльно-історичному методі як головному інструменті для реконструкції прамовних форм, не зафіксованих у письмових пам’ятках. Важливою особливістю лекції стало пояснення терміна прамова та введення поняття астерікса як позначення реконструйованих форм. Цінною частиною лекції було роз’яснення різниці між синхронією та діахронією, що допомагає глибше зрозуміти, як мовні явища змінюються в часі або залишаються стабільними на певному етапі розвитку. Особливо зацікавили відомості про прасловʼянську мову та її діалектну варіативність, а також реконструкції прабатьківщини словʼян згідно з різними науковими концепціями: від теорії Шафарика до висновків сучасних археологів та істориків. Окрема вдячність за згадку про працю Олександра Царука, який пропонує альтернативний, комплексний підхід до класифікації слов’янських мов, з урахуванням етнологічних, археологічних та граматичних параметрів. Його ідея двох гілок (західної і словенської) кидає виклик традиційній тригруповій класифікації. Дякую за цінні знання – вони надихають на подальше вивчення історії нашої мови».
Марія Серкіз зауважила: «На слайдах було представлено ключові підходи до вивчення прабатьківщини слов’ян, серед яких антська та вісло-дніпровська концепції, а також важливі аргументи дослідників щодо локалізації слов’янського етногенезу. Це допомогло краще зрозуміти витоки української мови в контексті загальнослов’янського мовного простору. Не менш цікавою була частина, присвячена оригінальним рисам української мови за О. Павловським. Зокрема, приклади фонетичних і лексичних особливостей, які виокремлюють українську серед інших слов’янських мов, дозволили побачити її унікальність і самобутність».
Діана Тригубчак вважає: «Матеріал сьогоднішньої лекції був поданий логічно та структуровано, що значно полегшувало сприйняття навіть складних моментів. Особливо пізнавальною була частина, де йшлося про прамову та різні підходи до походження української мови. Було цікаво дізнатися про взаємозв’язок між старослов’янською та сучасними слов’янськими мовами, а також про роль політичних чинників у формуванні мовознавчих поглядів. Лекція не лише розширила мої знання, а й викликала бажання глибше досліджувати історію рідної мови».
Для Галини Винярської «лекція з історії української мови була справжнім відкриттям. Було цікаво дізнатися, що навіть у науковому середовищі немає єдиного підходу до періодизації розвитку нашої мови. Порівняння поглядів мовознавців Юрія Шевельова, Олекси Горбача та представників радянської школи, дозволило глибше осмислити, як змінювалися підходи до вивчення мови в різні історичні періоди. Особливо запам’яталась інформація про діахронійний підхід, що допомагає простежити розвиток мови крізь століття. Лекція допомогла мені глибше усвідомити унікальність та архаїчність української мови».
Діана Дуб зізнається: «Сьогодні, чесно – враження просто вау! Тема, що стосується історії мови, здавалося б, нудна, складна, а насправді було надзвичайно цікаво, з душею. Було круто побачити, що наша мова – це не просто набір слів, а справжнє живе тіло, яке розвивалось тисячоліттями, проходило крізь етапи, трансформації, впливи. Дуже сподобалась частина про праслов’янську мову. Важко уявити, що в словах, які ми вживаємо щодня, живе пам’ять поколінь. Особливо зачепила інформація про те, як історично та навіть політично формувалося уявлення про нашу мову. І як часто українську просто «тиснули», намагаючись загнати в рамки «східнослов’янської підгрупи», де всім керує російська. Але добре, що тепер ми маємо доступ до інших поглядів, до науковців, які ставлять під сумнів старі шаблони і пропонують нові підходи, як-от концепція О. Царука чи Ю. Шевельова.
Вдячна за можливість доторкнутись до історії своєї мови так глибоко й для мене по-новому. Після лекції залишилось відчуття гордості, що я розмовляю українською. І ще більше – бажання розвиватися, досліджувати й плекати нашу мову з любов’ю».
Ольга Мурава вважає, що «лекторка чітко окреслила основні підходи до дослідження витоків української мови, аргументовано розвінчуючи поширені міфи. Особливу увагу п. Валентина Титаренко приділила значенню мови як важливому елементу національної ідентичності. Я вперше всерйоз замислилась над тим, наскільки глибокими є корені нашої мови. Висловлюю щиру подяку пані Валентині Титаренко за інформативну й пізнавальну лекцію».
Для Наталії Гентош це надзвичайно запотребована тепер тема, адже «історія мови є не просто частиною нашого культурного надбання, а й ключем до розуміння нашої ідентичності. Пані Валентина наголосила, що українська мова має корені щонайменше з VI-VII століття, а її літературна традиція почалася за часів Руси, коли були написані перші пам’ятки. Особливо мене вразила оповідь про унікальні риси української мови, її багатогранність та самобутність».
Для Софії Воскобаєв лекція виявилася «не просто інформативною, а по-справжньому захопливою. Вона допомогла мені краще зрозуміти, як саме формувалась наша мова впродовж багатьох століть. Особливо вразив підхід Олександра Царука, який запропонував поділ слов’ян на антську й словенську підгрупи – це новий погляд на нашу історію. Не менш цікаво було ознайомитися з концепціями Юрія Шевельова та Василя Німчука, які наголошують на унікальності української мови та критично оцінюють упереджені підходи в науковому середовищі. Усе це викликало в мене ще більший інтерес до вивчення історії української мови».
Юстину Бабій особливо зацікавило «питання найдавніших періодів розвитку мови. Було розглянуто мовні групи, до яких належить українська, і підкреслено її спорідненість з іншими слов’янськими та індоєвропейськими мовами. Це допомогло побачити українську мову як частину великого мовного дерева, гілки якого сягають глибокої давнини. Не менш пізнавальною була інформація про праіндоєвропейську мову, що є гіпотетичною праматір’ю всіх індоєвропейських мов. Було зазначено, що ця мова існувала до II–IV тисячоліття до нашої ери й об’єднувала праслов’янську, прагерманську, праіранську та інші групи мов. п. Валентина Титаренко допомогла мені побачити українську мову не лише як засіб спілкування, а як живий організм, що має глибоке історичне коріння й постійно розвивається».
Олена Гнатюк впевнена, що п. Валентина Титаренко відкрила для неї «нові горизонти в розумінні історичного розвитку слов’янських народів і їхньої мовної спадщини. Особливо вразило, як глибоко простежуються зв’язки між старослов’янською мовою та сучасними слов’янськими мовами, зокрема українською. Окремо хочу відзначити згадку про виникнення глаголиці та кирилиці – це було справжнє відкриття. Ця лекція не лише поглибила мої знання, але й викликала інтерес до подальшого вивчення давніх форм. З нетерпінням чекаю лекцій подібного формату».
Лілія Женчук зізнається, що «п. Валентина Титаренко продемонструвала високий рівень обізнаності в темі, глибоке знання сучасних мовознавчих теорій та вміння подати складну інформацію доступно та зрозуміло. Ця лекція була надзвичайно для нас потрібна».
Вікторія Козак вдячна п. Валентині Титаренко за «цікаву лекцію, за любов до української мови та за натхнення дізнаватися більше про нашу історію, мову й культуру. Було дуже приємно слухати таку професійну й віддану своїй справі людину!».
Колектив катедри української мови Львівської політехніки та студенти Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій щиро вдячні лекторці, доцентові житомирської катедри української мови та методики її навчання Валентині Титаренко за доповідь, що надихає до кращого усвідомлення того, наскільки багатовікова та складна історія стоїть за сучасною українською мовою, і як важливо її зберігати й розвивати сьогодні; що спонукає готувати молодих фахівців-лінгвістів, які б кваліфіковано зуміли й надалі нести правдиву й невикривлену правду про становлення української мови та її розвиток серед інших європейських мов.