Уже втретє на Львівщині організовують Усеукраїнський форум військових письменників, цього року його приймали і в стінах Львівської політехніки. 16 березня в рамках заходу в Науковій бібліотеці відбулася зустріч з Іллею Тітком, Петром Солтисом, Петром Билиною та Олексієм Бешулею – військовими, які після демобілізації поставили собі за мету розповісти у своїх книжках реальність війни цивільному населенню.
Їх книги – це розповідь із перших уст, без прикрас та вигадок про життя наших співвітчизників на Сході України. Всі спікери зустрічі – добровольці, свідомо обрали шлях військового, Та до літературної діяльності їх підштовхнули різні причини:
«Я пишу те що бачив на власні очі, і хочу щоб люди знали правду, усвідомлювали реальність війни, щоб противник не міг обманути простих людей», – говорить Петро Билина автор книг «Війна кличе. Стань переможцем!» та «Моя війна».
«Через кілька днів у нормальній реальності, ти розумієш, що з тобою щось не так – ти поїхав зі Сходу, а душа лишилася там, вона ще з хлопцями. Та я знайшов для себе вихід – сів і почав писати, те що я не зміг розказати дружині й дітям. Коли я закінчив книгу фразою «моя формула крові змінилась назавжди» мені дуже сильно полегшало. Я почав відчувати себе знову частиною суспільства, ще з великим тягарем за плечима, але вже набагато легшим», – пояснює Ілля Тітко автор книги «Формула крові».
«Коли було прийнято рішення йти воювати я розумів, що повернутися або не повернутися з війни шанси 50\50, вирішив вести щоденник для того, щоб діти і дружина знали, що я робив, що відбувалося довкола мене й відповідно передали б ці історії нащадкам. Але десь на тижні третьому в моїх нотатках я побачив щось більше ніж просто мою особисту історію, і зрозумів, що треба це донести до загалу, щоб вони знали, що відбувається, за яких умов та обставин. І таким чином ці нотатки утворили книгу, яку 2016 року було видано», – розповідає про задум книги «370 днів у камуфляжі. Записки артилериста» її автор Петро Солтис.
Олексій Бешуля поставив перед собою трохи складнішу ціль – він відкрив видавництво «Пропала грамота», яке прославилося мілітарною та військовою літературою.
«Боротьба за загальне культурне поле – це основне зараз. Видавництво в основному займається перекладами, бо потрібно розширювати поле української культури, список тем, які акцентуються та проявлені в ній. Ми можемо все життя говорити про одних і тих самих, але цього стає замало. У 21-му столітті потрібно багато чого позичати, навіть із європейського контексту», – розповідає про місію видавництва Олексій Бешуля.
Завдання форуму не тільки в тому, щоб допомогти військовим відрефлексувати власний досвід, поділитися своєю історією, а й дати зрозуміти цивільному населенню, яке живе мирно, що війна ще не закінчилась, і за суверенність України ще треба боротись. Їх праці – це «вікно», через яке ми бачимо, через що проходять наші співвітчизники для забезпечення миру в країні.
