Нещодавно двоє викладачів ІІМТ – асистент кафедри технічної механіки та динаміки машин Олена Ланець і старший викладач кафедри механіки та автоматизації машинобудування Володимир Гурей побували на тижневому стажуванні в Кінґстонському університеті (Лондон).
Інтенсивний тиждень
Поїздка відбулася в рамках проекту «Еразмус+». Викладачам випала нагода всього за п’ять днів прочитати 25 годин лекцій, а це 4–5 пар щодня. Позаяк на стажування мої співрозмовники мали лише тиждень, часу адаптуватися фактично не було, то працювати в Кінґстонському університеті їм довелося швидко та інтенсивно. Обрали лекції з автоматизованого проектування, матеріалознавства, інженерної механіки, математики, електроніки, термодинаміки, проектування спецмашин. На їхні заняття ходили студенти, які навчаються на прикладній механіці, автомобільному транспорті, електроніці. Як виявилося, система навчання в Кінґстоні має кілька особливостей і тим суттєво відрізняється від української.
Активне навчання
У Кінґстонському університеті дисципліни викладають модулями, тобто блоками.
– Якщо в нас модулі, що практикували донедавна, були частиною семестру, то для англійських студентів – це кілька складників однієї дисципліни, – пояснює Олена Ланець.
Лекція, практична робота й використання комп’ютера дуже взаємопов’язані. Лекційні заняття мають чимало особливостей. Навчаються англійці активніше, ніж наші, адже завчасу отримують від викладача лекцію, тому готові не лише пасивно слухати, а й брати участь у діалозі чи дискусії.
– Студенти запитують, дискутують, обговорюють порушені проблеми. Вони мають пульти індивідуального користування з кількома кнопками. Викладач запитує й може дати, скажімо, чотири варіанти відповідей. Студенти натискають на них, і викладач бачить, як вони розуміють лекцію, – розповідає Володимир Гурей.
Англійські аудиторії доволі великі, скляні, мають форму амфітеатру. Відчиняють і зачиняють їх не ключем, а спеціальною магнітною карткою. Їх обладнано маркерними дошками, викладач користується мікрофоном. Студенти сидять за круглими столиками. Їхні крісла крутяться, тому можна легко обернутися до сусіда й обговорити з ним якесь питання. Позаяк студенти сидять групками, то викладач може ставити їм окремі запитання. Свої відповіді вони схематично записують на аркуші, кладуть його на свій екран – і викладач одразу це бачить на своєму моніторі. Також він викладає на свій екран власні записи – і кожен студент бачить їх на своєму екрані.
Пара в Кінґстонському університеті триває 1 год 50 хв. Лабораторні роботи проводять у спецодязі. Викладачі мають асистентів не лише на практичних заняттях, а й на лекціях, що допомагає працювати оперативніше. На практичних тут зосереджують найбільшу увагу. Усю роботу студенти виконують в університеті й не отримують домашніх завдань. На підготовку до тестів мають вільний від навчання тиждень. Пропущені пари відпрацьовують на консультативних годинах.
– Ми швидко адаптувалися. Приємно вразило, що студенти навіть частіше підходили до нас по допомогу, ніж до своїх викладачів, можливо тому, що ми були молодші віком, – роздумує пан Володимир.
Дещо про університет
Мої співрозмовники зізнаються, що фактично весь відведений час провели в університеті. Лише наприкінці тижня вдалося поїхати на центральний майдан Лондона, оглянути місто…
Територія, на якій розташовано університет, старіша, ніж сам Лондон. Університет засновано лише наприкінці 19 століття. Він має і технічні, і гуманітарні спеціальності, зокрема інженерні факультети, економічні, комп’ютерні. Університет займає велику територію, поділений на чотири зони віддалених корпусів, між якими курсують автобуси. Корпус, у якому працювали викладачі Львівської політехніки, – колишній завод із виготовлення літаків.
Бібліотека в університеті працює цілодобово. Оскільки в ній усе комп’ютеризовано, то без проблем можна роздрукувати чи скопіювати креслення будь-якого формату. Поруч із бібліотекою є кав’ярня. Кожна аудиторія має відповідне технічне обладнання, тому студенти над одним проектом можуть працювати в різних аудиторіях. Практично на кожній парі перевіряють, чи викладач працює і скільки студентів присутні.
Навчаються в університеті за трьома рівнями: незакінчений бакалаврат, закінчений і магістратура. Студенти різного віку поводяться вільно, на парі можуть їсти, пити, виставляти ноги на стіл.
Робочий день в університеті триває довго – до 6–7 год. вечора. Викладачі мають погодинну оплату праці, удвічі менше тижневого навантаження, ніж наші, а тому багато часу приділяють науці.
– Ця поїздка дала нам не лише новий досвід і враження. Ми вже підготували робочі питання нового проекту «Еразмус+» для того, щоб англійські студенти навчалися в нас на магістерці, а наші – у Кінґстонському університеті. Також є позитивна динаміка налагодження наукової співпраці університетів між студентами та викладачами, – підсумовують мої співрозмовники.