Цікавою сторінкою в історії Львівської політехніки радянського періоду (тоді – Львівського політехнічного інституту) була участь закладу та його працівників у низці науково-дослідних проєктів, пов’язаних з «Великими будовами комунізму 1950–1952 рр.». Під цим поняттям, яке часто використовується як ідеологічне кліше, прийнято розуміти будівництво й модернізацію гідротехнічних споруд по всьому Радянському Союзі. В Україні до таких належала Каховська гідроелектростанція, будівництво якої розпочалося у 1950 р.
Для надання практичної допомоги Великим будовам у 1950 р. в інституті було створено Бюро сприяння Великим будовам, яке ще до кінця року розробило перелік тем і робіт. Отримані результати мали допомогти у будівництві гідроелектростанцій і каналів. Цей перелік було подано на розгляд Академій наук СРСР і УРСР, союзних міністерств, управлінь будівництва, проєктних організацій та ін. Увагу інженерів і будівників гідроелектростанцій і каналів привернула спершу одна тема – Витратомір води у зрошувальних системах. Її виконання було під контролем секції гідротехніки Комітету сприяння гідробудівництву при Президії АН УРСР.
Окрім цього, бюро займалося підготовкою і проведенням доповідей та лекцій, присвячених Великим будовам комунізму. Особливо активним у цьому був колектив політехніків на чолі із заслуженим діячом науки й техніки професором Т. Губенком.
Проблематика, пов’язана з Великими будовами, знайшла відображення також у багатьох дипломних проєктах, виконаних випускниками інституту у 1950–1952 рр. Особливо слід відзначити дипломні роботи, які стосувалися проєктування потужних енергетичних систем і гідростанцій. Найбільше Великим будовам допомагали п’ять кафедр: гідравліки; технології цементу і скла; технології силікатів; автомагістралей і міських доріг; будівельного виробництва.
У 1951 р. Комітет із координації Великих будов затвердив для інституту ще три теми: місцеві стінові матеріали для Запорізької і Херсонської областей (керівник – завідувач кафедри технології цементу і скла, к. т. н., доц. К. Климанова); агресивний вплив вод Сивашу і ґрунтових вод Присиваського району на бетон (керівник – завідувач кафедри технології цементу і скла, к. т. н., доц. К. Климанова); боротьба з фільтрацією води через місцеві вапняки шляхом хімічної обробки їхньої поверхні (керівник – завідувач кафедри технології силікатів, к. т. н. В. Тихонов). Роботи за цими темами виконувалися на госпрозрахункових засадах на замовлення зацікавлених організацій.
Кафедра автомагістралей і міських доріг під керівництвом доц. Т. Шуберта досліджувала фізико-хімічні властивості ґрунтів, брала практичну участь у розробці теми «Динаміка берегів Дніпровських водосховищ», зокрема берегів озера Леніна на Дніпрі, необхідних для побудови Каховського гідровузла. Так у 1951 р. колектив науковців провів дослідження ґрунтів для 21 об’єкта.
Значну увагу інститут приділив вивченню і використанню на Великих будовах природних багатств Західних областей України. Так колективом кафедри технології силікатів було проведено низку науково-дослідних робіт із вивчення місцевої сировини. У працях наводилися дані про її запаси та перспективи використання для виробництва будівельних матеріалів. Результатом досліджень стала карта сировини Західних областей УРСР для промисловості будівельних матеріалів. Це створювало можливості для широкого впровадження місцевих ресурсів на новобудовах.
Водночас вченими інституту проводилися пошуки нових способів отримання високоякісних будматеріалів. Так колективом кафедри технології цементу і скла було виконано низку наукових робіт з підвищення якості і розширення асортименту цементу. Доц. К. Климанова розробила новий спосіб виробництва цементу шляхом брикетування сировинної маси при його випалі в обертових печах. Запропонований метод значно підвищував продуктивність цементних заводів та зменшував розхід палива. Науковим співробітником М. Литвиненком було отримано у лабораторних умовах на базі гіпсової сировини Львівського родовища новий ангідритований і декоративний цемент високої якості.
Важливі роботи проводив доц. Ю. Лозовий. Їх результати отримали високу оцінку Московського інституту будівельної механіки. У них були зацікавлені низка установ й організацій найвищого рівня: Гідроенергопроєкт (проєктував Великі будови комунізму), Міністерство електростанцій СРСР, АН УРСР. Як наслідок, ці результати знайшли широке застосування у виробництві на Великих будовах.
Колектив кафедри електричних станцій, мереж та систем під керівництвом проф. Г. Сокольницького проводив роботи у галузі передачі електроенергії на великі відстані постійним струмом. Відтак було вивчено проблеми регулювання обмінних потужностей, що проходили сполучними магістралями постійного струму, здійснено аналіз можливих режимів роботи передачі постійного струму, розроблено схеми автоматичних регулюючих пристроїв і нову схему автоматичного запуску агрегатів гідростанцій, яка значно підвищувала надійність їх роботи.
Доц. Г. Крушель (кафедра парових і котельних установок і турбін) проводив науково-дослідні роботи, метою яких було запобігання обростання мушлями трубопроводів приморських електростанцій. Їх результатом став новий метод боротьби з черепашковими обростаннями, який успішно застосовувався на одній з електричних станцій Чорноморського узбережжя. Врешті цей метод було запозичено й впроваджено на практиці Управлінням будівництвом Каховського гідровузла.
