Як студент Інституту геодезії Львівської політехніки Петро Муха став призером історичного конкурсу

Наталія Павлишин, тижневик «Аудиторія»
Петро Муха став призером історичного конкурсу

Наприкінці минулого року Центр досліджень визвольного руху підбив підсумки конкурсу студентських наукових робіт «Український визвольний рух 1920-х – 1950-х рр.». Призове друге місце посів випускник ІГДГ Львівської політехніки Петро Муха з дослідженням «Картографування діяльності УПА в 40-х роках ХХ століття». Журі підкреслило прикладну цінність та перспективність цього дослідження в плані створення інтерактивних карт з історії УПА та Української революції 1917 – 1921 рр.

В оригінальному підході та новаторстві в історичній науці молодь із усієї України змагалася вже вп’яте. Загалом до конкурсу допустили роботи вісімнадцяти студентів із Києва, Харкова, Херсона, Тернополя, Кам’янця-Подільського, Ніжина, Кривого Рогу, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Полтави, Луцька та Львова.

Конкурсні роботи оцінювало журі до складу якого увійшли відомі історики: голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, директор Центру досліджень визвольного руху та генеральний директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, декан Історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Іван Патриляк, науковий співробітник ЦДВР, завідувач відділу Національного музею історії України Олександр Іщук, доцент кафедри історії Дніпровського національного університету ім. О. Гончара та представник Інституту суспільних досліджень Олег Репан, старший викладач кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету Василь Стефанів.

Щоб дізнатися, що надихнуло геодезиста зайнятися історичною тематикою і які вбачає перспективи розвитку такої діяльності, поспілкувалася з Петром Мухою.

– Як Вам вдалося поєднати історію і геодезію?

– Насправді, між цими спеціальностями багато спільного. Геодезія – це як практична географія. А будь-які події відбувалися на якійсь території. Тож картографія дає змогу історикам краще орієнтуватися в подіях, аналізувати динаміку певних процесів. А оскільки я здобуваю ще одну освіту – історика (навчається на четвертому курсі історичного факультету у ЛНУ ім. І. Франка – Н. П.), то для мене було дуже цікаво поекспериментувати. В певній мірі, до створення електронної мапи діяльності УПА мене підштовхнув науковий керівник моєї дипломної роботи асистент кафедри картографії та геопросторового моделювання Володимир Нікулішин. Така міждисциплінарна тема мене не просто зацікавила, а захопила.

– Як Ви готувалися до конкурсу?

– Це дослідження – частина моєї дипломної роботи. А про конкурс мені розповів завідувач нашої кафедри Ростислав Сосса. Я опрацьовував багато джерел. Відбираючи інформацію, передовсім зважував, щоб це були компетентні та неупереджені автори. Адже в такій роботі важлива достовірна інформація, правильні статистичні дані. А взагалі, якщо володіти необхідними інструментами, то досить нескладно створювати такі мапи.

– Наскільки перспективна така робота в нашій державі?

– У нас, на жаль, належної уваги цій сфері не приділяють. Хоча, на мою думку, зараз це особливо актуально. Адже з’явився доступ до багатьох архівних матеріалів, їх оцифровують, а це створює широкий спектр можливостей для популяризації історії, творення цікавіших інформаційних форматів, якими послуговувались би не лише науковці (саме картографування подій значно полегшує розуміння їх розвитку), а й будь-який пересічний громадянин, який хоче знати свою історію. До прикладу, в Гарвардському університеті є окремий курс картографії для істориків. Тож, нам є куди розвиватися.

– Чому вирішили поєднати дві різні спеціальності – геодезію та історію?

– Взагалі я не міг собі ніколи навіть уявити, що здобуватиму освіту в технічному виші, бо бачив себе лише в гуманітарній сфері. Та за час навчання усім серцем полюбив Політехніку і вважаю цей університет найкращим не лише у Львові, а й в Україні. А історія мене цікавила завжди, мені подобається вивчати, як розвивалося людство, формувалася наша держава. Сподіваюся, що своєю роботою зумію докластися до популяризації історії України.

грамота