До нас дійшли зразки видавничої діяльності українського студентського товариства «Основа» Вищої політехнічної школи у вигляді поштових карток. Серед напрямків громадської роботи товариства чільне місце займав збір коштів для «Рідної школи». З цією метою члени товариства видавали і розповсюджували серед українського населення різдвяні та великодні поштові листівки. Різдвяні вітальні листівки «Основи» були благодійними, про це свідчить напис на кожній із них: «Наклад тов. укр. студ. політ. «Основа» і «93% доходу на «Рідну школу».
Але найбільш ранніми (погашений штемпель від серпня 1908 року) є 3 кольорові поштівки: «Церков св. Юра у Львові», «Волоська церков у Львові», «Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу». Як зазначає Ірина Котлобулатова у своїй книзі «Львів на давній поштівці», сьогодні вони зберігаються у приватних колекціях.
Одна з ранніх поштівок «Основи» – чорно-біла картка «Веселих свят», на якій зображено різьблений підсвічник-трійник із запаленими свічками, – зберігалася у колекції українського філокартиста Михайла Забоченя. Автор малюнка, тоді молодий, а згодом відомий художник, який працював у жанрі декоративно-ужиткового мистецтва, – Гнат Колцуняк. Його підпис можна прочитати у правому нижньому кутку композиції. На адресному боці картки є напис: «Накладом Товариства укр. студ. політ. «Основа».
Згодом, у 1911 році, товариство видало 11 видів поштових карток у шести серіях за оригіналами Олени Кульчицької, намальованими в кінці ХІХ століття. У «Звіті з діяльності товариства «Український студентський союз» у Львові» зазначено, що загальний наклад становив 14391 примірник. На поштівках різноманітні сюжети: «Пам’яті Шашкевича» – 436, «Вид Львова» – 7390, «Свято Різдва» – 587, «Свято Великодня» – 12, «Узори писанок» – 5466, «Бюст Шевченка» – 702 примірника.
У наступний, 1912 рік видавнича комісія товариства продовжувала випускати поштові картки за оригіналами Олени Кульчицької. Видано три наклади по три тисячі карток. Одночасно було розповсюджено понад 5 тисяч примірників поштівок.
Як зазначали у галицькій пресі того часу, в українському мистецтві був наявний синтез іконографічних традицій та актуального лозунгу, який ніс «агітаційне» навантаження. Сюжет на фарфорі «Христос Воскрес! Воскресне й Україна!» Гната Колцуняка було перенесено на поштову картку. Одночасно товариство «Основа» випустило ще 3 великодні листівки «Взори писанок».
А перші спроби вдосконалення української вітальної поштової листівки, підвищення її художнього та виховного рівня бачимо на прикладі таких загальновідомих карток, як «Різдво Христове» (Ангели співають), «Віфлеємська зірка», «Колядники».