Сьогодні важко знайти того, хто б не переймався своїми фінансами, адже це – засіб щоденного життя. Звісно, не все купимо за гроші (та й сьогодні мова не про це), але за гроші можемо здійснити багато: купувати речі щоденного вжитку, оплачувати послуги, подорожувати, вдосконалюватися професійно, розвиватися, допомагати хворим і сиротам… Перелік можемо продовжити до безконечності. Однак виявляється, що недостатньо лише мати гроші – важливо вміти розподіляти їх, визначати пріоритети.
«Я навчив своїх дітей заробляти гроші, але ще не навчив розпоряджатися ними – це виявилося набагато складніше». Цю фразу я почула від одного багатодітного батька. Очевидно, так є, адже здебільшого гроші швидко розлітаються. Заробляємо більше – і це швидко витрачаємо. До того ж, є люди, які заробляють немало, однак гроші їх не тримаються, тому вони залазять у кредити, вибратися з яких непросто. Одна з причин – невміння розпоряджатися своїми фінансами. Можливо, кілька фахових порад стануть у пригоді?
- Раціонально використовуйте свої гроші – не купуйте непотрібне.
- Не піддавайтеся зовнішньому впливу – не купуйте річ, яка лише сподобалася або вона сучасніша, ніж та, що маємо.
- Не прагніть мати все, що мають інші люди – не витрачайте більше, ніж заробляєте.
Ці три правила – своєрідний пролог до того, щоб навчитися правильно розпоряджатися своїми фінансами, жити так, аби їх більш-менш вистачало (принаймні не влазити в борги), а якщо ще навчимося відкладати гроші, аби згодом конвертувати їх у цікаву мрію, – то взагалі успіх!
Анастасія Лиховоля, студентка четвертого курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук:
«Всі гроші вкладаю у себе»
Я хоча вже на четвертому курсі, але живу за кошти батьків, тому що вирішила спершу здобути бакалавра, а потім піти працювати. Використовую можливості лише разових підробітків. Батьки дають мені певну суму на місяць, а я розподіляю її на те, що необхідне. Коли є потреба додаткових витрат, то ділю на більше частин. Витрачаю все, не відкладаю нічого, бо десь прочитала, що до 30-ти років усе треба вкладати в себе: нормально харчуватися, дбати про саморозвиток, читати книги, ходити на культурні заходи. На зайве не витрачаю: я знаю ціну грошам і допомагаю батькам їх заробляти на власному господарстві.
Віталій Пахолок, студент третього курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Максимально відкладаю»
Частково заробляю на себе, а частково мені допомагають батьки. Гроші треба розподіляти, бо інакше в кінцевому результаті можна опинитися без них. Свої фінанси я ділю на дві частини: першу – на найголовніші потреби: заплатити за оренду житла, за комунальні, найнеобхідніші харчі, другу – на все решта, без чого легко можна обійтися. Усе, що залишається, максимально відкладаю. По-перше, хочу назбирати на машину, а по-друге – всяке може бути.
Володимир Липко, студент першого курсу Інституту економіки і менеджменту:
«Вистачає і залишається»
Мене трохи фінансують батьки, але ще зі школи я почав підпрацьовувати, щоб мати свої гроші. Живу в гуртожитку, тому витрачаю спершу на харчування, а все решта – на інші потреби. Відкладаю мінімум – приблизно 50–100 грн. із 500-та. Наразі не складаю їх на щось конкретне, але маю кілька задумів. Грошей мені не лише вистачає, а й залишається.
Дарина Пупко, студентка першого курсу Інституту права і психології:
«Відкладати вдається мало»
Хоча живу з батьками, але отримую від них певну суму на місяць. Ці гроші стараюся розподілити, щоб вистачило. Витрачаю їх на харчування поза домом, на проїзд і дуже рідко – на одяг. Деколи стараюся щось відкласти на те, що в майбутньому може знадобитися, але це мені не дуже вдається. Не завжди грошей вистачає, однак стараюся якось викрутитися, зекономити… Додатково у батьків не прошу.
