Ми живемо у світі скаженого ритму. Поєднувати справи для того, щоб витрачати менше часу – норма. Поєднання ділової зустрічі з обідом або ж катання на велосипеді з прослуховуванням аудіокниги – теж норма. Зараз нікого не здивуєш тим, що хтось навчається одразу на двох спеціальностях або поєднує навчання з роботою. Для деяких студентів – це виклик, і вони, керуючись загальновідомим фактом, переводяться на заочне навчання, спираючись на те, що там «вчитись легше», «навантаження менше», «пар менше».
Та чи правда, що заочне навчання таке вже простеньке та ніяке, як про нього дехто думає? Руйнує міфи та ділиться своєю історією Олена Керич, студентка третього курсу заочної форми навчання спеціальності «журналістика» Інституту права, психології та інноваційної освіти.
Міф № 1: «На заочне навчання переводяться ті, хто не хоче вчитись»
– Я перевелась на заочну форму навчання через роботу. Мені не виходило, навчаючись на денному, поєднувати відвідування пар та робочі години. Навчання через це залишати не хотіла, та й працюю не за спеціальністю. Тому варіант про перехід на заочну форму був ідеальним поєднанням продовження навчання та праці.
Міф № 2: «На заочній формі вчитись набагато легше, ніж на денній»
– Якщо чесно, то і сама так думала. Навіть була впевнена в цьому на 100%, але, звісно, обирала заочне не через це. Зважаючи на меншу кількість пар, одразу думаєш, що і вчити треба буде менше. Звісно, в мене з’явилось більше вільного часу, але обсяг робіт, які я робила на стаціонарі, був таким самим, як зараз виконую на заочному. Тому якщо зважати на навантаження, то воно однакове.
Міф № 3: «Диплом, у якому зазначено про закінчення заочного навчання, має меншу цінність на ринку роботодавців». Чи задумувалась ти над цим?
– Звісно, я про цей міф одразу знала, але вважаю, що жодної проблеми немає. Все-таки зараз роботодавці звертають увагу не лише на диплом, а й на знання загалом. Якщо людина розумна, компетентна й відповідає вимогам, то форма, на якій вона навчалась, не матиме значення. Особисто знаю людей, які, закінчивши заочне, легко знаходили собі роботу за спеціальністю. Саме тому не вагалась при переході.
Міф № 4: «Відсутність достатньої кількості потрібного для навчання матеріалу через невелику кількість пар»
– Пар дійсно небагато, порівнюючи зі стаціонаром. Проте, як я вже зазначала, вчити потрібно, відповідно до ситуації. На заочній формі ти більше самостійний. Основний матеріал подають на тих парах, які є, а завдяки ВНС у будь-який час можна щось перечитати або вивчати якесь питання детальніше. Ти не маєш можливості по два рази на тиждень бачитися з викладачем та розпитувати його про щось, але самостійно можна спробувати вивчити матеріал, який він розміщує у ВНС.
Факт: «Батьки завжди поділяються на два табори: ті, хто підтримають твій вибір і ті, хто не зрозуміють його». Твої батьки як відреагували на перехід?
– Мої батьки поставилися до цього негативно. Спочатку вони не розуміли, що це взагалі за заочна форма навчання і навіщо вона мені потрібна, але відмовляти не стали. Уже пізніше, коли я перевелась, вони побачили, що це – те саме навчання, просто з меншою кількістю пар. Батьки також були раді, що у мене з’явилось більше вільного часу і я мала змогу відпочити після роботи. Вони побачили свої плюси в цьому і зараз розуміють, чому я зробила такий вибір.
Порада студентам, які хочуть перевестись на заочну форму навчання.
– Якщо ви дійсно цього хочете, то робіть. Зважте на всі «за» та «проти», порадьтеся з друзями чи сім’єю, але остаточне рішення повинні прийняти ви самі. Я дотримуюсь принципу, що коли виникає ідея в голові, то її ігнорувати не можна – це означає, що цього бажає наша душа. Вона бажає змін або ж нових вражень від життя.
