Своїм настроєм та думками ділиться завідувач кафедри прикладної фізики і наноматеріалознавства Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Львівської політехніки, доктор технічних наук, професор Анатолій Андрущак.
– Анатолію Степановичу, як змінилось ваше життя після повномасштабного вторгнення в Україну?
– Паніки як такої не було. Я мав чіткий план дій і виконував його. До роботи додався ще пункт волонтерство. Оскільки маю колег та працюю в кількох міжнародних проєктах, то намагався доносити правдиву інформацію про події в Україні. Також долучився до збору та поставки амуніції і допомоги для армії.
Вже кілька тижнів на кафедрі ми активно провадимо роботу, бо навчання і наука повинні розвиватись. Адже, як казав наш ректор Юрій Бобало: «Освічений народ має величезні переваги над невігласами».
– Яка атмосфера в колективі?
– Ми збираємось на наради, як очно, так і онлайн. Спілкуємось, ділимось думками і новинами. Обговорюємо плани і можливості їх досягнення. Кожен працівник долучається до допомоги воїнам та тимчасовим переселенцям у міру своїх можливостей. Кожен розповідає свої історії. Загалом стараємось підтримувати одне одного, хоча інколи і бувають складні моменти. Та бойовий дух і прагнення до виконання своїх обов’язків допомагають нам вирішувати всі суперечки і отримувати з того нові ідеї.
– Що скажете про навчальний процес?
– Студенти завжди на зв’язку із викладачами та кураторами груп. Навчання проводиться згідно з розкладом, пари відбуваються онлайн. Бувають моменти, коли студенти попереджають, що залучені в тих чи інших громадських ініціативах, волонтерять тощо, тоді з ними домовляємось про перенесення навчання, чи записуємо матеріали. Всі знають як діяти у разі повітряної тривоги. Ми не здаємось, працюємо і підтримуємо наше молоде покоління, адже вони – це майбутнє вільної України!
– Чи розвиваються наукові проєкти?
– У зв’язку з війною частину державних проєктів було призупинено. Водночас міжнародні проєкти розвиваються і ми активно працюємо над поставленими завданнями. У нас є над чим працювати і ми максимально в цьому залучаємо всіх працівників та студентів.
– Як думаєте, коли чекати на перемогу?
– Я не військовий експерт, тому в цьому питанні відповіді вам надати не можу. Проте твердо вірю, що сила духу нашого народу, висока кваліфікація всіх підрозділів ЗСУ, допомога з-за кордону і міжнародна підтримка принесе нам перемогу в найближчому майбутньому. А про те, що українці – це смілива нація, знає весь світ. Я гордий, що я українець. Вірю в перемогу!
– Анатолію Степановичу, дякуємо вам за спілкування. Не зупиняємось і рухаємось до перемоги! Все буде Україна!