Минуло 180 років із дня народження Богдана Мариняка (1844–1912) – талановитого винахідника, професора машинобудування і ректора Львівської політехніки у 1886–1887 роках.
Богдан Мариняк народився 27 лютого 1844 року у селі Розджаловичі (зараз – с. Роздільне) на Самбірщині. Навчався в Технічній академії у Львові, а пізніше у Відні, де закінчив факультет машинобудування Віденської політехніки.
У 1873 році, коли Технічна академія отримала статус вищого навчального закладу вже із назвою Вища політехнічна школа, почав працювати асистентом на кафедрі нарисної геометрії. Оскільки він добре зарекомендував себе перед гроном професорів, вони були зацікавлені у його професійній підготовці. Тому теоретичні студії він продовжує у Берлінській промисловій академії, а практичні знання протягом двох років здобуває на фабриці Джона Кокерілла в Бельгії. Після цього здійснив наукові подорожі до Голландії, Франції, Швейцарії та Німеччини.
У 1876 році повернувся до Львова, де у жовтні став надзвичайним професором Вищої політехнічної школи. З 1877 року вже як звичайний професор очолював кафедру машинобудування. Викладав курс будови машин. Неодноразово був деканом Відділу будови машин (факультету машинобудування) у 1878–1880, 1882–1884, 1890–1892 і заступником декана у 1893–1894.
У 1886 році Богдан Мариняк був обраний ректором Вищої політехнічної школи, а наступного року – проректором. За час його ректорської каденції було вирішено питання поділу кафедри інженерії і утворено три кафедри з різними напрямкам роботи: кафедру будівництва доріг, залізничних колій і тунелів; кафедру водного будівництва та меліорації і кафедру будівельної статики та будівництва мостів.
Був членом Товариства політехнічного у Львові (Towarzystwo Politechniczne we Lwowie) – новоствореного технічного середовища Галичини, яке формувалося завдяки Львівській політехніці. Друкованим органом Товариства політехнічного був «Часопис технічний» (Czasopismo Techniczne, перша назва до 1892 року – «Важіль», пол. Dźwignia). Богдан Мариняк опублікував там кілька статей, які стосувалися інженерних розрахунків конструкцій і фундаментів парових машин.
Був куратором та почесним членом студентського товариства «Братня поміч» (пол. Towarzystwo Bratniej Pomocy) – найбільшого об’єднання студентів Політехніки, що діяло у 1867–1939 роках, створене насамперед заради підтримки незаможних студентів.
1903 року за постановою цісаря Австро-Угорщини за визнання заслуг у розвитку Політехнічної школи Богдан Мариняк отримує титул Радника Двору.
Помер 9 червня 1912 у віці 68 років, до останнього дня працюючи у Політехніці. Для вшанування його пам’яті було створено фонд ім. Б. Мариняка, за кошти з якого підтримували талановитих студентів-винахідників Львівської політехніки.