Почесний ректорський ланцюг Львівської політехніки з підвіскою-медаллю: історія виготовлення та зміна вигляду

За ініціативою Віденської палати інженерів та цивільних техніків 30 березня 1900 р. Головний відділ Політехнічного товариства у Львові ухвалив рішення про відкриття збору коштів на придбання золотого ректорського ланцюга з метою його дарування Вищій технічній школі у Львові.

Головний відділ Політехнічного товариства доручив справу виготовлення ректорського ланцюга своїм членам: професорові Вищої технічної школи у Львові, архітекторові Владиславу Садловському та відповідальному редакторові журналу «Czasopismo techniczne», інженерові Станіславу Свєжавському. Проєкт у кількох варіантах розробив В. Садловський. З благодійних міркувань він відмовився від врученого йому авторського гонорару на користь фонду будівництва приміщення для товариства. 18 травня 1903 р. Головний відділ Політехнічного товариства у Львові ухвалив передати обраний ескіз В. Садловського до Міністерства віросповідань та освіти на затвердження.

Погоджуючи спільне подання Політехнічного товариства, Галицької палати інженерів та цивільних техніків від 12 червня 1903 р., Міністерство віросповідань та освіти видало розпорядження від 20 вересня 1903 р. про дозвіл згаданим товариствам запропонувати ректорові цісарсько-королівської Вищої технічної школи у Львові почесний золотий ланцюг, виготовлений за наданим ескізом. Згідно з цим розпорядженням, ректори Вищої технічної школи у Львові одержали дозвіл носити під час урочистостей і церемоній цю відзнаку зі зображенням Його Величності імператора Австро-Угорщини.

Забезпечуючи виконання міністерського розпорядження, галицький намісник Анджей Казімеж Потоцький (1861–1908) висловив товариствам подяку з приводу виявленої ними ініціативи стосовно підвищення академічного рівня Вищої технічної школи у Львові.

Найвищим рішенням від 7 січня 1904 р. імператор Франц Йосиф І надав ректорам Вищої технічної школи у Львові право під час виконання посадових обов’язків носити звання маґніфіценції. Від цього терміна походить усталена форма офіційного звертання до ректора — «Маґніфіценціє» (титулом «rector magnificus» раніше володіли лише чинні ректори класичних університетів).

31 травня 1904 р. делегація Головного відділу Політехнічного товариства, Галицької палати інженерів та цивільних техніків у складі їхніх президентів Леона Сирочинського та Зиґмунда Юзефа Ясінського, віцепрезидентів Юліуша Росса та Юліана Цибульського, а також секретаря Константи Бєрнацького, урочисто вручила тодішньому ректорові Вищої технічної школи у Львові Станіславу Кемпінському золотий ланцюг.

Під час святкового прийому Л. Сирочинський звернувся до ректора з такими словами: «Маґніфіценціє! Техніки, об’єднані в асоціації Політехнічного товариства у Львові та Гал. Інженерної Палати, вирішили реалізувати право, надане ректору Політехніки у Львові, носити золотий ланцюг на знак Його гідності та подарувати такий ланцюг ґрону професорів Політехніки у Львові. Нам випала честь передати цей дар у Твої руки, Маґніфіценціє!». Від імені Колегії професорів С. Кемпінський сердечно подякував делегатам за подаровану закладу почесну ректорську відзнаку.

За чотири роки членам Політехнічного товариства, Галицької палати інженерів та цивільних техніків вдалося зібрати 1 703,06 крони. Добровільні членські внески на виготовлення ланцюга обліковував скарбник товариства Павел Криворончка. Збір коштів проводили двічі; на кожного жертводавця припало по 3 крони. Головний відділ товариства витратив на ланцюг 1 528,58 крони, а решту коштів у розмірі 174,48 крони вирішив передати у фонд будівництва власного приміщення.

Замовлення на виготовлення золотого ректорського ланцюга виконав відомий галицький ювелір Францішек Квасневський, який володів Першою крайовою фабрикою золотих і срібних прикрас у Львові.

Усі ланки ланцюга оформлено у вигляді двосторонніх технічних емблем-символів. На більших ланках зображено шестерню та циркуль, які обвивають стилізовані лаврові гілки, а на менших — трикутник, прикрашений лавровим листям. У полях більших ланок, які сформовано гранями циркуля та гілками, послідовно вздовж ланцюга змінюються орли та леви як елементи гербів тогочасних галицьких міст Кракова та Львова, що символізувало крайовий статус Вищої технічної школи у Львові. Поля трикутників почергово заповнено червоною та синьою емаллю (червоний колір вказував на тло герба Малопольщі зі столицею у Кракові, а синій — на тло герба Руського королівства та Руського воєводства у складі Речі Посполитої зі столицею у Львові). Ланцюг виготовлено зі сплаву з вмістом 14 каратів золота та покрито зеленою фарбою без додавання міді (зелений колір — це символ життя, молодості та розвитку). Лаврові листочки вилито зі золота. Вага ланцюга становила близько 350 г.

Відокремлювану підвіску-медаль виготовлено на цісарсько-королівському Монетному дворі у Відні з чистого золота (майже без домішок). На аверсі зображено профіль бюста імператора Франца Йосифа І, а на реверсі розміщено напис: «Rektorowi Szkoły Politechnicznej we Lwowie, Towarzystwo Politechniczne i gal. Izba inżynierska we Lwowie».

У 1927 р. почесну ректорську відзнаку доповнено новою підвіскою-медаллю зі зображенням у центрі головного корпусу Львівської політехніки з датою 1844 р. угорі та круговим написом: «LITTERIS ET ARTIBVS» нижче. На верхньому краї медалі височів орел як елемент державної символіки ІІ Речі Посполитої, а на нижньому розміщено логотип закладу «PL» (Politechnika Lwowska).

Подальша доля почесного ректорського ланцюга з двома медалями-підвісками невідома.