Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки, безумовно, є вагомим науково-освітнім центром, а сам будинок – архітектурною окрасою міста, про що свідчить статус пам’ятки місцевого значення.
З 1877 року бібліотека розміщувалась на другому поверсі щойно спорудженого головного корпусу. Водночас постійне зростання книжкового фонду та кількості користувачів призвели до того, що вже у міжвоєнний період постало питання про розширення бібліотеки. У звіті діяльності бібліотеки за 1921/22 н.р. зазначено, що столи в читальному залі зайняті протягом цілого дня. Після обіду студентам доводилося навіть читати в передпокої, дехто просто йшов, бо не було вільного місця. Кількість примірників, що зберігалася на той час в бібліотеці – 22 238, а кількість користувачів бібліотеки – 24 404 осіб. Вже у 10 липня 1923 року Міністерство публічних робіт затвердило план розбудови Львівської політехніки, у якому було зазначене і будівництво нового бібліотечного павільйону. Однак реальна справа втілення задуму дещо відтягнулася.
У серпні-вересні 1925 року було сформовано Комітет будівництва бібліотеки у такому складі: проф. Максиміліан Матакевич – представник Політехніки, інж. Вітольд Мінкевич – керівник будівництва; інж. Казимир Панненка – делегат від Дирекції публічних робіт та Віктор Сабінський – його заступник. Вони розробляли Програму будівництва бібліотеки, в якій прописувались основні вимоги до нового приміщення: його площі, структурних частин тощо. 26 вересня 1926 року Програма будівництва бібліотеки з площею бл.1380 м2 була затверджена Міністерством віровизнання і народної освіти.
9 березня 1928 року Міністерство публічних робіт в листі до Оружної дирекції будівництва Львівського воєводства з-поміж інших питань зазначило, що якнайшвидше потрібно провести архітектурний конкурс у справі будівництва бібліотечного павільйону. А 20 березня 1928 року на засіданні Сенату Львівської політехніки було вирішено, що нова бібліотека постане на вулиці Нікоровича (суч. Професорська), а сам будинок буде розташованим фасадом у бік головного корпусу.
25 березня 1928 р. ухвалено нову Програму будівництва, у якій більш детально прописали, які саме структурні елементи будуть на цокольному рівні, на поверсі та у підвальних приміщеннях майбутньої бібліотеки.
До Конкурсної комісії, яка мала розглядати проєкти, ввійшли: проф. Казимир Бартель, ректор Юліан Токарський, очільник бібліотеки Максиміліан Матакевич, проф. Тадеуш Обмінський, а також представники Міністерства віровизнання і народної освіти (інж. Здіслав Монченський), Міністерства публічних робіт (інж. Кароль Іваницький), Дирекції публічних робіт у Львові (інж. Альфред Бронєвський). Загальний кошторис будівництва будинку бібліотеки мав не перевищувати 750 тис. злотих. Для того, щоб якнайбільше учасників могли взяти участь в конкурсі – програма та умови конкурсу були надруковані та їх можна було придбати за 10 злотих у канцелярії III-го відділу Дирекцій публічних робіт у Львові та в будинку Воєводського уряду на 3 поверсі; а також в Товариствах архітекторів у Варшаві, Калішу, Катовіце, Кракові, Любліні, Львові, Лодзі, Познані та Торуні. Загалом відбулося 4 засідання Комісії, на яких розглядали 5 поданих проєктів. Для об’єктивної оцінки імена виконавців були приховані. Після обговорень було вирішено проєкти 2 (автори: інженери архітектори Тадеуш Янковський та Броніслав Віктор) і 5 (архітектурне ательє «Partenon» у Варшаві) нагородити премією за 2 місце. Однак, враховуючи те, що Конкурс не дав очікуваного результату, а відтягати будівництво було недоречно, вирішено доручити Тадеушу Обмінському на основі проєкту № 5 розробити остаточний проєкт будинку бібліотеки, який б відповідав всім вимогам, закладеним у Програмі будівництва бібліотеки.
У жовтні 1928 року було проведено публічний конкурс щодо обрання будівничих. Найдешевшою була пропозиція Казимира Каменобродського та Міхала Уляма, які й стали виконавцями проєкту під наглядом Будівельного комітету. А вже 8 грудня 1928 року було нарешті офіційно розпочато будівництво бібліотеки Львівської політехніки, яке тривало 6 років. Докладніше про перебіг будівництва – у черговій публікації.
