Поява «Аудиторії» на світ – процес тривалий, трудомісткий і до нього причетні багато людей. Інколи це весело, а інколи нагадує біг із перешкодами. Трохи про те, як і чим живе редакція впродовж тижня.
Понеділок
Понеділок зазвичай вважається важким днем. Як для кого, а для редакції газети «Аудиторія» це правило справджується, адже зі самого ранку розпочинаємо верстку. Спершу наш дизайнер і верстальник під пильним оком відповідального секретаря виготовляє кольорову обкладинку. І, зрештою, це повинен би бути зачин роботи вже над наступним числом, але наш відповідальний секретар – дуже відповідальна, тож на її прохання ми змушені скорочувати свої тексти, якщо хочемо, аби вмістилася світлина. А відбір фото вимагає ще більше зусиль і часу, бо треба відповідати на питання на зразок: «Хто з них дрон?»
Вівторок
Важчий вівторок. Доки відповідальний секретар регулює дії верстальника, щоб верстка не зійшла зі второваного шляху, журналісти у вже зверстаних сторінках «виполюють» так звані гуцулізми та пов’язані з ними неологізми нашого літредактора (він – великий шанувальник гуцульської культури).
І тут раптом серед круговерті сторінок, подій, зустрічей, людей – нарада з планування вже наступного числа газети.
Головний редактор:
– Що даємо на першу сторінку?
– Яку тему пропонуєте на опитування?
– Як?!!! Зустріч аж у п’ятницю? А коли напишете?
– Дівчата, газета тріщить, а ще жодного матеріалу не здали!
– Хто бажає піти сьогодні на вечірній концерт? А на «Ніч у бібліотеці»?
У вівторок по обіді, коли газету здали до друку, зітхаємо з полегшенням, ніби подолали чергову вершину.
Середа
За логікою, час би спочити у середу. Хоча насправді, саме всередині тижня найчастіше відбуваються різні зустрічі, інтерв’ю, тобто все найприємніше. І журналісти бігають, висунувши язика, з одного заходу на інший.
Через брак окремого приміщення буває, що інтерв’юера змушені слухати всі, хто є в редакції, і поміж тим, як живе кафедра чи студенти, дізнаємося й про те, що «не для преси».
Опісля приємностей спілкування настає рутина розшифровування. Тоді вирвати журналіста з тенет випитаного інтерв’ю практично неможливо – кожен сидить у навушниках, «добиває» клавіатуру і літрами п’є каву.
Четвер
Головний редактор:
– Дівчата, де матеріали?
Журналісти:
– Вже-вже, востаннє перечитуємо…
«Аська» червоніє-червоніє-червоніє – так починається наш четвер. Але саме в цей день чомусь науковці найчастіше полюбляють збиратися на різноманітні конференції, а в галереях міста під завершення робочого дня відкриваються виставки.
Також – це день виходу паперової «Аудиторії». За нею, кольоровою і лискучою, заглядають поважні викладачі («коли буде газета?», «ще нема?») і студенти («я десь тут маю бути в газеті»).
П’ятниця
В п’ятницю зранку журналісти виходять на полювання за вашими думками, які потраплять на другу сторінку. Вишукуємо інтелектуально натхненні обличчя і опитуємо-допитуємо та найстрашніше – фотографуємо (чомусь часто студенти сприймають фотооб’єктив, як дуло пістолета).
А по обіді – кардинально змінюємо план номера, бо «награфоманили» вже аж на три, і жодне зі сотні зроблених фото не влазить на сторінку.
Цей день для всіх зазвичай скорочений, але не для тих, хто творить «Аудиторію» – ми в п’ятницю гаруємо наповну і виходимо з корпусу, коли там запановує вечірня тиша, а надворі – сутінки.
Замість післямови
Та не треба хвилюватися: «свіжачок» обов’язково буде і наступного тижня, як і сімдесят років поспіль!
