Робити те, що любиш, і постійно відкривати щось нове для себе – така альфа і омега життя четвертокурсника Інституту енергетики та систем керування, активного BEST-івця Андрія Коника. Він належить до когорти політехніків-романтиків: захоплюється фотографуванням, грою на гітарі та мандрівками.
Як каже хлопець, фотографування і подорожі – ідеальне поєднання.
– Дуже люблю мандрівки в гори, вони для мене завжди особливі. Щоразу беру зі собою фотоапарат, мені подобається вдосвіта «виловлювати» перші сонячні промені. Також подобається подорожувати за кордон. Як поєднувати корисне з приємним навчився у Студентської міжнародної організації BEST. На початку побував у Польщі, вже об’їздив майже всю. А минулого літа, їдучи ще з двома друзями на курси до Відня, автостопом проїхав мало не пів-Європи (побував у Німеччині, Австрії, Угорщині, Словенії та Хорватії).
Андрій переконаний, якщо є бажання і готовність до непередбачуваних ситуацій, то життя можна перетворити у справжню пригоду. І головне, реалізувати задумане часто допомагають цілком незнайомі люди, які готові підтримати, забезпечити дах над головою. Як зауважив мій співрозмовник, дуже гріє те, що за кордоном люди знають про ситуацію в нашій державі і завжди цікавляться подіями в Україні та наголошують, що вболівають за українців.
– У спонтанних мандрівках бувають і курйозні випадки. Власне така ситуація мені й «допомогла» потрапити із Австрії в Словенію та Хорватію. Коли надумав автостопом доїхати до Будапешта, марно прочекавши понад три години на дорозі, вирішив, що буде простіше поїхати через місто Загреб. І справді, вже за кілька хвилин зупинився водій-португалець, втім ми трохи заблукали, тож опинилися в Словенії і лише до вечора добралися до Загреба, де довелося заночувати. Але це була чудова нагода поспілкуватися з цікавою людиною та ще й відкрити для себе чудове місто! А наступного дня зранку я вже був у Будапешті, – поділився спогадами хлопець.
Найкращий спосіб якнайбільше дізнатися про країну і пізнати її культуру зісередини, – на переконання мого співрозмовника, – багато спілкуватися з мешканцями того чи іншого міста.
– Поїздки автостопом – це чудова нагода саме для такого пізнання світу. Бо, коли їдеш туристичним туром, то не маєш можливості добре дізнатися про ту чи іншу країну. Та й переважно такі поїздки проходять вже за спланованими давно маршрутами, тож нема можливості обирати дорогу спонтанно, відкриваючи найнесподіваніші закутки. Крім цього, коли спілкуєшся з мешканцями, вони самі розповідають, яке їхнє життя зісередини, ось так і відкриваєш духовність того чи іншого народу. З побачених уже міст, найбільше мені сподобався Бремен. Це дуже затишне, старе місто, яке має власний настрій, а також там смачне пиво. Ще дуже красивий Берлін.
Андрієві Європа подобається і стилем життя, де, як зауважив, люди простіші, відкритіші до спілкування, не завантажені рутиною.
– Там цілком нормально сприймають, якщо хтось йде вулицею пританцьовуючи чи наспівуючи. Ніхто на це нічого не скаже і не оглядатиметься здивовано. Вони вміють насолоджуватися життям, бо не завантажені щоденними клопотами. В них інше мислення і різниця дуже відчутна. Ми зараз виходимо лише на той рівень, щоб уміти матеріально забезпечувати себе, розвиватися духовно. В європейців кращі умови для самореалізації, принаймні я так думаю.
Хлопець зізнався, що не вміє планувати глобально, а більше спонтанний у своїх рішеннях. У вільний час багато гуляє пішки, проводить час із друзями, читає, здебільшого сучасну українську літературу – Жадана, Прохаська, Андруховича, в книгах вишукує цікаві враження, роздуми, старається насолоджуватися життям.
– Стосовно сучасної молоді, мені здається, нам усім треба навчитися значно менше безцільно витрачати час на соцмережі, – це погана звичка. Я інколи й сам «зависаю» у стрічках оновлень. А загалом, покладаю досить великі сподівання на своїх активних ровесників, які, вважаю, спроможні змінити світ на краще, – додав студент.
Як наголосив Андрій Коник, те, що він уміє, старається робити добре. Вже тривалий час займається фотографією, працює над власним сайтом (http://andrewkonyk.com), де розміщує свої фотороботи та невеличкі історії про них у блозі.
– Після завершення університету шукатиму нові шляхи самореалізації, можливо продовжу навчання десь за кордоном. Серед планів також фотовиставка, проте до неї ще слід трохи підготуватися: придумати гарну ідею, зібрати матеріал на певну тематику, але все це ще попереду, – поділився планами Андрій. – А взагалі я буду щасливий, якщо завжди робитиму те, що справді подобається та правильно використовуватиму свій потенціал, чого і вам усім щиро бажаю!
