27 березня 54-й раз відзначатимемо Міжнародний день театру. Свято засноване у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО. Цього дня ми багато говоримо про театр, про його особливості, розвиток й очікування відвідувачів. Саме тому редакція вирішила поцікавитися в студентів, чи ходять вони до театру, якого театру потребують як глядачі.
Театр, напевно, найдавніший вид сценічного мистецтва. Перші театри виникли в Стародавній Греції (VI ст. до н. е.) і згодом поширилися фактично по всьому світу. Театральні вистави були всенародним святом, адже здебільшого відбувалися просто неба. Згодом театр більше зосереджується в спеціальних приміщеннях. Від первісних ритуальних дійств він поступово переходить до художнього відображення життя, авторських постановок тощо. В Україні театральне мистецтво бере початок із глибокої давнини. Воно асоціюється зі словом «культура», адже наявність театру в місті чи селі – свідчення культурного розвитку його мешканців.
Театр іде в ногу з часом, розвивається, вдосконалюється. Формує свого глядача. І глядач впливає на розвиток театру, адже потребує щораз глибшої інтерпретації, осмислення, викладу. Сьогоднішні опитувані висловили своє бачення сучасного театру і вимоги до того, якої вистави вони потребують.
Хтось ходить до театру десь-колись, хтось, навпаки, є активним глядачем і навіть критиком вистав, а ще хтось, отримавши у певний момент (здебільшого в дитинстві) негативні враження від незрозуміння театру, вирішує не ходити туди взагалі.
Аріна Маруніч, студентка першого курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук:
«Театр люблю більше, ніж кіно»
У театрі я можу на власні очі побачити, як відбувається вистава, як працюють актори. І все це – без монтажу, як зазвичай відбувається в кіно. Я спостерігаю за дійством – і це мене захоплює. Тому віддаю перевагу театру, а не кіно. Я приїхала вчитися до Політехніки з Одеси, отож, у Львові – віднедавна. Але театри вже відвідала. Запам’яталася вистава в театрі Заньковецької «Ярославна – королева Франції». Сподобалася гра акторів. Однак серед моїх улюблених театрів – оперний.
Павло Остап’юк, студент першого курсу Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В. Чорновола:
«Маю намір піти до Львівської опери»
У львівських театрах я ще не був. Але часто бував у театрах Тернополя, звідкіля приїхав. Нас, гімназистів, часто водили в театри. Мені це подобається. Люблю легкі вистави, комедійного жанру, адже театр сприймаю як спосіб відпочинку, певного роду релакс. Чув багато хороших відгуків про Львівську оперу. Хочу там побувати.
Уляна Агашкова, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Полюбляю більш сучасний театр»
Зараз у Львові популярний драматичний театр ім. Лесі Українки. Там справді цікаві п’єси. В них – уже новий погляд на сьогодення. Тому до цього театру ходжу найчастіше. Я вирішила долучитися до театру активно. Для того вступила на курси акторської майстерності ABC…Theatre. Там збирається молодь, зацікавлена у розвитку своїх акторських здібностей, ораторської майстерності. Я вже багато навчилася, отримала хороший досвід. Мрію випробувати себе на сцені.
Тарас Федрик, студент першого курсу магістратури Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки:
«Віддаю перевагу книжці»
До театру не ходжу, тому що мені там не цікаво. Я радше прочитаю книжку й уявлю собі всі події. Це набагато красивіше, повніше, без викривлень. Можу собі історію додумувати, по-своєму її інтерпретувати. Так легше і цікавіше. А головне – приємніше. До театру ходив ще в школі. І це справило негативні враження. Мені не подобається, що на сцені я бачу цілком інше, ніж те, що прочитав у книжці. І все передано не так, як я собі уявляв. Тим був глибоко розчарований. Театр не виправдав моїх очікувань. Тому я вирішив, що найкращий театр – у голові. Хотілося б попросити театралів не спрощувати сюжет, не відхилятися від твору автора, не упускати деталі…
