12–13 вересня 2024 року в Седертернському університеті у Стокгольмі відбулася Міжнародна конференція «Розповідаючи історії про темне минуле», організована у співпраці з Копенгагенським університетом на базі Центру досліджень країн Балтії та Східної Європи. Захід мав на меті дослідити способи конструювання та реконструювання національної історичної пам’яті, що особливо помітно у Східній Європі, де ці питання залишаються делікатними та суперечливими. На дводенній конференції було розглянуто способи використання історій минулого в різних контекстах: у медіапродукції, мистецтві, освітньому середовищі, академічних колах і політиці.
До участі в заході організатори обрали заявки двох представниць Національного університету «Львівська політехніка», доценток кафедри медійних технологій, інформаційної та книжкової справи Інституту поліграфії та медійних технологій, що створений на базі Української академії друкарства.
Кандидат наук із соціальних комунікацій, доцентка Галина Листвак виступила з доповіддю «Фіксування воєнного часу: візуальний сторітелінг у книгах про Російсько-українську війну», звертаючи увагу на найпомітніші візуальні видавничі проєкти останнього десятиліття, що розповідають про події війни.
Кандидат філологічних наук, доцентка Оксана Левицька презентувала дослідження на тему «Травма Голодомору в українській художній біографістиці про митців», акцентуючи на біографічних творах про художників, які пережили Голодомор, осмислювали його в малярських та графічних образах і текстових документах.
У конференції взяли участь два десятки науковців, які проводять дослідження країн Балтії, Центральної та Східної Європи (включно з Балканами), а також македонська художниця Нада Прля, що презентувала виставковий проєкт «Гадаю, це була жахлива війна». В інсталяції, експонованій в університетській бібліотеці, художниця використала цитати з поезії та інших текстів, які запропонували учасники конференції, зокрема туди увійшли рядки з поезії Ірини Цілик та Максима Кривцова.
Дослідження сторітелінгу про складні історичні процеси та історичну пам’ять є надзвичайно потрібними для розуміння сучасної України, і вписування нашої проблематики у світовий контекст дає змогу розробити нову, доречну оптику для її розуміння.
