Людмила Баб’як – педагог, член-кореспондент Української нафтогазової академії, доцент кафедри хімічної технології переробки нафти та газу Інституту хімії та хімічних технологій – вже 28 років успішно трудиться на рідній кафедрі.
Після закінчення Політехніки одинадцять років відпрацювала у Львівській філії НДПКІ «Масма». Потім, на запрошення завідувача кафедри професора Василя Шевчука, який розпочинав роботу над великою тематикою з каталітичного перетворення вуглеводнів, повернулася у рідні пенати. Відтоді й займалася науковою роботою: досліджувала каталітичне перетворення різноманітної вуглеводневої сировини на висококремнеземних каталізаторах. Дальші наукові дослідження, які до розпаду Союзу були дуже перспективні, стосувалися модифікації каталізаторів та їх використання для каталітичного перетворення насичених та ненасичених вуглеводневих газів. Незважаючи на перервані зв’язки, разом з колегами-науковцями продовжувала працювати над темою, паралельно готувала кандидатську дисертацію. Захистивши її, перейшла на посаду доцента кафедри і почала займатися викладацькою роботою.
– Людмило Володимирівно, хто у Вас переважає: викладач чи науковець?
– Думаю, 50 на 50. Наукові дослідження завжди приносять задоволення й азарт. Вони й нині захоплюють цілковито і час, і думки. З іншого боку, викладацька робота теж імпонує. З групою, де є куратором, дбаємо не лише про добре засвоєння знань, а й про відпочинок.
– Чи відчуваєте позитивні зміни у студентському середовищі?
– Приємно відзначити, що рівень знань студентів зріс із початком введення ЗНО. Раніше до нас йшли студенти, які не проходили за конкурсом на інші кафедри. Добре, що відійшла модульна система, адже вона не вчила студентів чітко формулювати і висловлювати свою думку. Тепер викладачеві в індивідуальній бесіді легше зрозуміти, чого студенти досягли за період навчання.
– Як доля з’єднала Вас із профспілковою роботою?
– Це почалося ще у студентські роки, коли з другого курсу очолила профбюро факультету. А коли повернулася на кафедру, знову поринула у цей вир: профорг кафедри, голова факультетського й інститутського профбюро (одного із найбільших профспілкових осередків у Політехніці). Я – член президії профкому і університетської узгоджувальної комісії з питань колективного договору між адміністрацією і профкомом.
– Чим захоплюєтеся поза роботою?
– Люблю подорожувати разом з чоловіком і дітьми. Ми побачили всі замки Західного регіону. Щоліта їздимо на мою малу батьківщину – місто Полонне на Хмельниччині. Батьківська хата стоїть у прекрасному місці: є город, сад, поблизу тече річка. Любимо разом кататися на човні, ловити рибу. Подобається бродити по лісу, збирати гриби (це дуже добре вдається моєму чоловікові), люблю читати, маю велику бібліотеку.
– Чим найбільше порадував чи засмутив рік, що відійшов?
– Рік засмутив гібридною війною на сході країни, якій не видно кінця. А тішать мене своїми здобутками діти. Маю четверо внуків. Старший, дуже активний, займається спортом, добре вчиться, комунікабельний, любить поспілкуватися на різні теми. Уваги потребують і меншенькі.
– Що чекаєте від нового року?
– Чекаю миру, встановлення справедливості і порядку в Україні, відновлення її у колишніх межах. Хочу, щоб мої рідні були здорові, щоб збулися всі мої задуми. Торік оформила три патенти на винаходи, цього року планую оформити ще три, написати й опублікувати нові статті. Та й навчальний процес щоразу ставить перед нами нові завдання. Це робота цікава, творча.
Слово про колегу
Завідувач кафедри професор хімічної технології переробки нафти і газу Михайло Братичак: «Людмила Володимирівна – дуже позитивна людина. Прекрасний викладач: вміє порозумітися і працювати зі студентами. Вони люблять її лекції, які читає їм на високому професійному рівні з використанням сучасних технічних засобів. Чуйна, товариська. Побільше б нам таких викладачів».
Доцент кафедри Володимир Гуменецький: «Моя колега – надзвичайно організована: всюди встигає, все робить вчасно і якісно. Має за плечима багато різних курсів, тому лише вона може виконувати окремі роботи як на кафедрі, так і в інституті. Відповідає за роботу з патентами, пише статті, провадить навчально-методичну роботу і допомагає нам, коли виникає така потреба».
Провідний спеціаліст, профорг кафедри аналітичної хімії, голова інститутської «Просвіти» Лідія Гриценко: «У своїй просвітницькій роботі завжди опираємося на Людмилу Володимирівну, адже саме вона знаходить кошти на проведення наших заходів, своїх кафедральних вечорів, вистав, інститутських екскурсійних поїздок тощо. Завжди відкрита до людей, намагається відгукнутися на їхні проблеми конкретними справами чи просто добрим словом. За це її люблять, поважають і вже тричі обирають головою профбюро інституту».