Історію Львівської політехніки творять її талановиті випускники. Однією з таких людей є доцентка кафедри дизайну та основ архітектури, авторка екскурсій, присвячених львівській архітектурі, й консультантка архітектурних проєктів Тетяна Казанцева.
– Пані Тетяно, коли розпочалося ваше знайомство з Львівською політехнікою?
– Моє знайомство з Політехнікою розпочалося в 1991 році. Я ще зі школи хотіла вивчати архітектуру. Тож під час вступу у мене не було жодної думки, щоб обрати щось інше. Я вступила на кафедру реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка». Мій тісний зв’язок з альма-матер триває досі.
– Що для вас стало вирішальним у виборі професії?
– Я завжди мріяла, щоб моя майбутня професія була пов’язана з архітектурою. У дитинстві мама подарувала мені книгу Володимира Вуйцика та Романа Липки «Зустріч зі Львовом : путівник». Я з великим захопленням її прочитала. Також із дитинства люблю гуляти Львовом. Мабуть, ще тоді я обійшла всі відомі історичні й культурні пам’ятки рідного міста. Будинок, де я мешкала, розташований у гарному історичному районі – Каліча Гора. Гадаю, естетика цієї місцевості також вплинула на мене.
– Що вам найбільше запам’яталося за час навчання в Політехніці?
– Студентські роки в мене асоціюються з цікавими поїздками й екскурсіями. Цей час був надзвичайний. Ми відвідували різноманітні культурні об’єкти України та Польщі разом з моїм учителем Костем Присяжним. Я рада, що в нас була можливість поринути у світ стародавньої архітектури під час навчання в університеті. В Інституті архітектури на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів працювали чудові викладачі. Мені дуже подобався предмет «Історія архітектури», який вів Роман Липка на першому та другому курсах. Його пари були чимось надзвичайним. Роман Липка завжди старався, щоб ми не нудьгували. Поки він розповідав, студенти малювали на дошці обрані ним об’єкти, а він час від часу вставляв веселі історичні подробиці у свої оповіді. Дуже подобалися пари з викладачами Богданом Скибою, Григорієм Кічулою, Олегом Рибчинським, Мар’яною Долинською та багатьма іншими. Я ніколи не втомлювалася від навчання в університеті. Навпаки, мені подобалося бути студенткою.
– Крім наукової діяльності ви також активно працюєте зі студентами. Як вам вдається заохочувати сучасну молодь до навчання?
– Я люблю працювати зі студентами. Щоправда, через віртуальне навчання з ними важче взаємодіяти. До карантину я влаштовувала своїм студентам невеличкі екскурсії Львовом. Прагнула показати архітектурні шедеври міста, яких вони аж ніяк не побачили б на парі в аудиторії. Кожен студент для мене – це окремий всесвіт. Завжди приємно працювати з талановитою молоддю, яка хоче дізнатися більше.
– Що вас підштовхнуло до створення циклу авторських відеоекскурсій?
– Усе почалося у 2016 році. Саме тоді я вирішила проводити екскурсії Львовом для туристів. Спочатку це був сповнений ентузіазму і на безкоштовних засадах проєкт «Архітектура Львова», який тривав один рік. Потім я стала співпрацювати і досі співпрацюю з «Прогулянками Львовом». Це мегакрутий досвід. Від учасників наших подій я завжди набиралася багато позитиву, енергії й мотивації, а вони захоплювалися розповідями про Львів.
Зворотний зв’язок від учасників екскурсій є одним із джерел натхнення. Також до карантину я знайомила своїх студентів з архітектурою міста. Коли розпочалася пандемія COVID-19, то вся робота перейшла в онлайн. Мені бракувало пар в університеті, звичного спілкування зі студентами й гостями Львова. Тому я взялася знімати екскурсії на свій телефон. Якість перших роликів, звісно, не була доброю, тепер краща. Нещодавно від одного з моїх глядачів я отримала чудовий подарунок – стабілізатор до телефона. Це значно змінило якість відео. Робота над проєктом дає мені велике задоволення. Хоч зараз я повернулася до живих екскурсій, але й далі регулярно публікую нові відео на своєму YouTube-каналі.
– За яким принципом обираєте об’єкти для відеоекскурсій?
– Інколи я наперед продумую локації, які хочу показати своїм глядачам. Дуже часто знімаю архітектурні об’єкти, які трапляються дорогою. Мені не потрібно спеціально готуватися до знімання відео. Я люблю неочікувані моменти й можу розповісти будь-які цікавинки про Львів. У цьому є свій шарм, адже ніколи не можна передбачити, що потрапить у кадр. Інколи глядачі запрошують мене до своїх помешкань. Такі візити завжди приємно дивують. Я відчуваю певну відповідальність перед своєю аудиторією. Адже вони чекають на вихід нового ролика. Тож я намагаюся регулярно публікувати нові відеоекскурсії.
– Який відеоролик обов’язково варто переглянути тим, хто вперше натрапив на ваш канал у YouTube?
– Можу порадити переглянути серію, яку зняла професійна команда Калинюків, – «Автентичний Львів з Казанцевою», наприклад «Казка Карела Боубліка» і «Ян Генрик Розен у Львові: життя і творчість». Ці відео гарні й багаті за змістом. Гадаю, кожен дізнається для себе щось цікаве під час перегляду. З відео в живому форматі раджу переглянути «Єврейська кам’яниця: мезуза, вікно для Суккот, розписи, санвузли», де я розповідаю про традиції, давній побут, зокрема про те, який вигляд мали стародавні туалети. Ця інформація трішки шокує та водночас захоплює людей. Вважаю, кожна людина може знайти щось цікаве для себе у моїх відеоекскурсіях.
– Яким для вас є Львів? За що ви любите це місто?
– Львів є одним з найгарніших міст України та світу. Я досить багато подорожую, тож щоразу переконуюся у правдивості цих слів. У Львові всі вулиці, парки, будинки формують єдину картину. Ця гармонія неодмінно залишає слід у серці кожної людини. Дух Львова дуже потужний. Певна, що в це місто можна закохатися з першого погляду.
– Якби у вас був час лише на одну локацію у Львові, куди б ви повели туристів?
– Я спершу запитую туристів, куди вони хочуть піти. Після цього ми разом формуємо маршрут. Один із найпростіших способів, щоб вразити людей, – піднятися разом з ними на вежу або просто на підвищення. Для цього підійде єврейська кам’яниця початку XX століття, яка розташована в самісінькому центрі Львова. З автентичної тераси кам’яниці видно весь Львів. Вважаю, цього буде досить, щоб закохати їх у це дивовижне місто.
– Можливо маєте топ улюблених місць у Львові, які варто відвідати?
– Дуже люблю кав’ярню-галерею «Штука» – заклад мецената, колекціонера Євгена Булавіна. Щоразу зачаровуюся відреставрованим історичним інтер’єром цього місця та колекцією автентичних предметів. Ніби потрапляю в часи австрійського Львова. Багато людей скажуть, що я люблю сецесію. Та насправді я набагато більше ціную стародавній Львів. А саме такі стилі, як ренесанс, готика. Мені подобається розгадувати дрібні деталі, які, можливо, не такі привабливі для інших. Також люблю милуватися Львовом з висоти. Фантастичний міський краєвид відкривається з костелу Бернардинів та вежі Корнякта. Коли ти перебуваєш на вежі, то бачиш усе. У Львові є багато єврейських дільниць зі своїми терасами, місцями для різних свят, синагогою. Думаю, екскурсії єврейськими дільницями будуть цікаві багатьом. Кастелівка – неймовірний район, який точно вартий уваги. Кожна вілла в цьому районі має давню історію й неодмінно привабить вас своїм унікальним екстер’єром.
– І на завершення: чим зазвичай заповнюєте свій вільний час?
– Стараюся більше спілкуватися з людьми. Це один з основних пріоритетів. На жаль, я інколи нехтую спілкуванням з рідними через брак вільного часу. У мене немає жодного вихідного дня. Знімання відео й малювання також вважаю своєю роботою. Переважно малюю картини на продаж. На мою думку, ознакою щасливого життя є момент, коли ти не помічаєш, де вільний час, а де робочий. Я намагаюся активно проводити кожну відпустку чи канікули. Переважно цей час присвячую подорожам. Також останнім часом вчуся керувати автомобілем. Це для мене неабияка розрядка.
