Моя співрозмовниця мала нагоду впродовж місяця стажуватися в Університеті Флориди, який співпрацює з Львівською політехнікою в освітньому напрямі. Це стало результатом її перемоги в конкурсному відборі Ukrainian Program for Resilience and Reconstruction у межах гранту Bridge USA 2025. Софія Доскіч ввійшла до п’ятірки фіналістів.
Найважливіший чинник — студентоорієнтованість
Під час поїздки до Флориди викладачка мала змогу познайомитися з науковцями й педагогами, налагодити з ними контакти для майбутньої співпраці в написанні спільних статей і втіленні проєктів.
Переможців конкурсного відбору розподілили до різних американських університетів. Софія Доскіч вирушила до Університету Флориди.
— Першого дня після прибуття ми мали ознайомчу екскурсію кампусом. Фактично це був початок зустрічей, знайомство з роботою коледжів, які в американському університеті прирівнюються до наших інститутів у Політехніці. Ми оглянули лекційні аудиторії, лабораторії, комп’ютерні класи. Я звернула увагу на їхнє оснащення. Приємно здивувало, що в лабораторіях є 3D-принтери різних розмірів. Студенти будь-коли можуть працювати за ними. Загалом усі простори облаштовані насамперед для студентів, адже в інфраструктурі все продумано до дрібниць. Відразу видно, що в неї вкладено чимало коштів. На мою думку, це насамперед пов’язано з фінансуванням, адже в Америці нема безоплатної освіти. Навіть у державному коледжі, який там теж є, студенти платять за навчання. Звісно, хтось може отримати грант на навчання, але загалом американська освіта платна.
— Чи є в університеті, де ви стажувалися, геодезичні спеціальності або напрями підготовки, аналогічні до тих, що пропонують у нашому Інституті геодезії?
— Якщо говорити загалом, то Університет Флориди не технічний. І спочатку було дивно, що мене скерували саме туди. Але виявилося, що, по-перше, там є кафедра географії, а отже, певною мірою вивчають геодезію. По-друге, в цьому університеті є центри екстреної допомоги, в роботі яких використовують дрони, супутникові знімки для моніторингу, вивчають різні надзвичайні ситуації та їхні наслідки, особливо урагани, що поширені в Штатах. До речі, моя поїздка припала на сезон ураганів, але якось пощастило, що їх тоді не було. Ну і третя причетність до моєї спеціалізації, яку я виявила в Університеті Флориди, — це інженерний коледж, де багато спеціальностей споріднені з тими, що є у Львівській політехніці.
— Що вас найбільше вразило в американському університеті?
— Студентоорієнтованість. Це стосується як освітнього напряму, так і питань ментального здоров’я. До послуг студентів — різноманітні арттерапевтичні заходи (зокрема, заняття з малювання, скульптури). Також вразила студентська бібліотека, приміщення якої займає кілька поверхів. Крім того, що там усе є для навчання, також працює кав’ярня. У бібліотеці облаштоване місце, де можна обговорювати різні питання, проєкти, щось собі напрацьовувати. Там усе обладнано мультидошками, комп’ютерами, сканерами, принтерами. Звісно, є тихі зали для навчання та наукової зайнятості. Кожна тематика має свого бібліотекаря, який допоможе підібрати потрібну літературу.
Американські студенти вмотивовані
— Чи ви зустрічалися зі студентами, мали для них лекції?
— Так. Були і зустрічі, і лекції. Після лекцій мені активно ставили запитання. Студентів цікавила Україна. Виявилося, що там мало хто знає про неї більше, ніж загалом. Усі знають про війну в Україні. І я свої лекції починала з того, що показувала на карті Європи, де розташована Україна, наголошувала, що це дуже велика держава, найбільша на європейському континенті. Студенти цікавилися її географічними й геологічними особливостями, історичним та економічним аспектом. Були для мене і смішні запитання: наприклад, чи є в нас залізниці. Багато хто з тих, чиє родове коріння з України, підходили до мене, висловлювали свою підтримку у війні. Також я мала загальну лекцію в бібліотеці. Там так само багато говорили про підтримку України. Були люди з країн, що теж переживали воєнні конфлікти й ділилися цим, говорили про своє хвилювання за нас, адже вони усвідомлюють, що таке війна, розуміють людей, які мусили покидати свої домівки, і знають, що вони переживають. Загалом американці підтримують Україну. Це було зрозуміло зі спілкування не лише зі студентами, а й з викладачами, керівництвом університету. Вони старалися знайти більше спільних точок дотику, говорили про перспективи співпраці з нами.
— Яке у вас склалося враження про американських студентів?
— Так, під час цієї поїздки я спілкувалася з американськими студентами і маю про них враження. Коли була на стажуванні у Польщі, то спілкувалася з польськими. Звісно, добре знаю наших. І що можу сказати? Студенти всюди однакові. Є сумлінні, які знають, навіщо прийшли до університету і що хочуть отримати. А є «такі собі». Можливо, в Америці все-таки більше вмотивованих, які перед тим, як іти вчитися, добре думають, чи їм потрібна освіта, адже вона коштує немало, і дуже зрідка це обходить батьків. Переважно студенти самі вирішують питання оплати свого навчання — беруть у банку кредити, які їм колись доведеться повертати. З огляду на це можу сказати, що наші студенти-бюджетники не завжди цінують те, що отримують в університеті цілком безплатно. Але повернімося до американських студентів. Коли я ставила їм загальні запитання, то склалося враження, що наші студенти хоч і несуттєво, але трішки на вищому рівні знань. Утім, можливо, це тому, що суто геодезичного профілю там немає, а я ставила студентам, які вивчають загальну інженерію, геодезичні запитання. Читала їм лекцію про аналіз створення карт, зокрема зачепила використання супутникових технологій для моніторингу різноманітних геодинамічних процесів, а також використання супутникових даних для моніторингу метеорологічних величин, наприклад осаджуваної водяної пари.
— А лекції в Університеті Флориди подібні до наших?
— Загалом так. Але вони тривають усього 50 хвилин, тобто трохи більше, ніж шкільний урок. Кожна лекційна аудиторія оснащена проєктором. Я не бачила, щоб викладачі відмічали студентів чи якимось іншим способом фіксували їхню присутність. Студенти переважно ходять на пари, попри те, що мають віртуальний доступ до всіх курсів, тематичних подкастів і головне для них — вчасно виконати завдання. Мають на день переважно три-чотири пари. Вони платять гроші за навчання і самі вирішують, як вчитися. Більшість із них працюють, аби заробити собі на навчання та проживання.
Співпраця матиме продовження в різних аспектах
— Ви мали нагоду побачити зсередини не лише роботу університету.
— Так. Поза університетом мала дуже багато зустрічей, подій. Американці хотіли нам показати не лише як працює університет, а й свою культурну складову, традиції. Зокрема, побувала на презентації книжки Енджі Йодер-Майни «Зцілення як запорука миру: підхід до миротворення у травмованих суспільствах», адаптовану для українського читача. До речі, українську версію книжки проілюструвала наша арттерапевтка та психологиня Світлана Гоменюк. На цьому представленні була панельна дискусія. І нам ставили різноманітні запитання, адже йшлося про те, як різні суспільства вилікувалися від травм війни. Американцям було цікаво поговорити з людьми, які якраз проживають цю травму.
Також ми ходили на футбольний матч університетської команди. Ця команда має стадіон, який вміщає, мені здається, стільки глядачів, як наш футбольний стадіон у Львові — 30 тисяч або й більше. Підтримати університетську команду приходять не лише студенти, а й усі містяни з дітьми. Бачила там навіть батьків із тримісячною дитиною. Така підтримка є навіть тоді, коли команда не має шансу виграти. Таке враження, що це не звичайний матч, а відкриття Олімпійських ігор. Американці загалом можуть роками не виїжджати зі свого міста. Вони не мають на це часу. Але коли грає їхня улюблена команда, то це якраз одна з небагатьох можливостей поїхати до іншого штату чи міста.
— Чи ви мали якісь екскурсії, культурні програми?
— Була на концерті кантрі-співака Ендрю Дюхона. У вихідні виїздила до інших міст. У Маямі я побувала в геодезичних лабораторіях Університету Флориди й загалом оглянула місто. Вразили гарні будиночки в стилі арт-деко, пальми, і серед того всього кури ходять. Ось поєднання, здається, такого непоєднання створює свою атмосферу. А вже Атланта — зовсім інше місто, з цілком відмінною культурою. Там мешкає багато діаспор — кубинська, венесуельська тощо, і є цікавий музей кока-коли. Там уже не та атмосфера, що в Таллагассі, де я була перед тим. У Таллагассі є українська громада — не дуже численна, але досить активна. Нас запросили на концерт Козака Сіромахи, що виступав на підтримку ЗСУ. Діаспора наша різна, адже там і ті, хто багато часу живе у США, і ті, кого війна змусила приїхати кілька років тому. Також вони запросили нас на перегляд фільму Checkpoint Zoo — про те, як рятували тварин екопарку в Харкові. Тобто саме такі заходи українська громада підтримує. Побували ми і в одній із найбільших у світі магнітних обсерваторій, де працюють двоє українців із Києва, фізик і хімік. Загалом Америка — це сучасність. Оглядаючи її, можна знайти відповідь на запитання, яким має бути сучасне місто, його архітектура. Це для нас актуально з огляду на те, що внаслідок війни багато міст зруйновано і колись їх доведеться відбудовувати.
— Що ви для себе почерпнули з цього стажування?
— Насамперед я познайомилася з багатьма дуже цікавими колегами-американцями. Також побувала в їхньому навчальному центрі — щось на кшталт нашої стартап-школи. Один із напрямів, якому там надають увагу, — робота зі школярами. По суті, в Університеті Флориди цей величезний центр популяризує CTEM-освіту. У них є свій кінотеатр, планетарій, відповідно, різні симулятори, робототехніка тощо. Я також мала зустріч із працівниками цього центру. Вони зацікавилися нашим проєктом роботи зі школярами у стартап-школі — «Стартап Батяри». Тому думаю, що співпраця в цьому напрямі теж матиме продовження.
— Що ще зацікавило вас як фахівчиню?
— Мене зацікавили сонячні панелі для землекористування. Думаю, ми теж можемо розвинути подібний проєкт, адже в нашому інституті тепер є освітня програма з агроінженерії. Крім того, зараз ми розробляємо спільний проєкт із департаментом географії Університету Флориди, нашою кафедрою і кафедрою економічної та соціальної географії університету імені Тараса Шевченка, що в Києві. Проєкт спрямований на дослідження урбанізованих територій в умовах війни, де місто розглядаємо як складну багаторівневу систему. Такий підхід відкриває нові можливості для застосування просторового аналізу в дослідженнях глобальних криз. Також ми працюємо над реалізацією спільної проєктної ініціативи Львівської політехніки та Університету Флориди, у межах якої студентів старших курсів обох університетів залучатимуть до виконання прикладних інженерних завдань у двонаціональних командах. Такий формат співпраці дає змогу узгодити навчальні підходи та зміст окремих освітніх компонентів, поєднати інженерні й геопросторові рішення та посилити практичну складову підготовки майбутніх фахівців.
— Одне з ваших прагнень під час цього стажування — оновити робочі програми. Що ви взяли для себе в цьому плані?
— Ідеї щодо напрацювання силабусів, а також програму з опрацювання супутникових знімків, адже я на кафедрі є гарантом бакалаврської програми з геоконсалтингу та моніторингу Землі. Вивчила подібні курси Університету Флориди, які можна запозичити.
