Двічі на тиждень у Народному домі «Просвіта» увечері збираються ті, які вміло підкоряють духові інструменти. Останнім часом репетиції затягуються на кілька годин, адже оркестранти готуються до великого концерту на чергове підтвердження звання народного. На ньому вони прилюдно демонструватимуть свою майстерність.
За збігом обставин, нічого не знаючи про підготовку до концерту, редакція «Аудиторії» вирішила в сьогоднішньому числі познайомити читачів із духовим оркестром.
У його складі – сорок виконавців, здебільшого це студенти та аспіранти університету, поміж ними – лише декілька викладачів. Вони вміло опановують твори композиторів різних часів та країн: А. П’яцоли, О. Бреговіча, О. Гормана, О. Кабаченка, безпосереднього керівника духовиків Я. Горбаля. До концерту готують Libertango (композиція у стилі нового танго), «Гуцульський вступ», «Марш України і Європи», «Сюїту на теми творів українських композиторів», «Засвіт встали козаченьки», «П’єсу для чотирьох труб» у виконанні студентів Андрія Бенеша, Володимира Шмигельського, Вадима Козодоя, Володимира Андрущака.
Загалом у репертуарі колективу – понад сотня різних творів. Виконавці вправно володіють флейтами, гобоями, кларнетами, саксофонами, валторнами, трубами, тромбонами, ударними, кларнетами, корнетами. Поки кожен музикант тренує свою партію, про духовий оркестр розповідає його керівник, заслужений діяч мистецтв України, професор Академії сухопутних військ Ярослав Горбаль:
– Коли ми розпочинали п’ять років тому, це було не до порівняння з тим, що чуємо тепер, можна сказати, небо і земля. Розпочинали ми з трьома – п’ятьма студентами. Спершу були дикі звуки, що лише ледве нагадували якісь ритми. До колективу почали йти щораз більше охочих.
Слід сказати, що духовий оркестр у Політехніці діяв із 1948 до 1990 року. Потім була 20-літня перерва. А після його відродження, закономірно, що у цілком новому складі, за досить короткий час з’явилися перші результати. Вже за рік духовий оркестр став народним. Звичайно, що більшість виконавців мають музичну освіту, але прийшли й такі, які цілком нічого не вміли і досить швидко домоглися успіху, тепер їх не відрізниш від інших.
– Оскільки більшість учасників – студенти, то вони часто змінюються?
– Так. Щороку до нас хтось приходить, щороку відходять випускники. Щоб адаптуватися, влитися в колектив, у середньому потрібен рік. Той, хто приходить без музичної освіти, потребує двох років вишколу. Так склалося, що старші, досвідченіші «тягнуть» молодших до відповідного рівня.
– Чи має колектив улюблені твори?
– Часто виконуємо твори італійського композитора Луїджі Чіссоло, «Містичні образи Карпат» нашого композитора Олександра Бродовінського.
– Духовий оркестр – частий гість різних заходів, що відбуваються в університеті. А чи доводилося концертувати поза рідними стінами?
– Так. За цей час ми побували на Міжнародному фестивалі в Харкові, де здобули перше місце, а торік у Трускавці отримали гран-прі фестивалю «Яскрава країна». Свою грошову винагороду цього заходу (три тисячі гривень) витратили на інструменти. Ще три тисячі заробили на майданчику, на якому грали під час фестивалю. Ці кошти передали на потреби наших воїнів. Нещодавно мали нагоду поїхати до Німеччини, але відмовилися від поїздки, оскільки колектив не був належно до цього готовий. Сподіваємося, що це вдасться надолужити. Нещодавно започаткували співпрацю з одним із американських колективів, який, побувавши у нас, із власної волі придбав нам бас-кларнет. Хтозна, можливо з часом і на Американський континент нас запросять…
