Нещодавно на засіданні Вченої ради Національного університету «Львівська політехніка» було розглянуто питання «Про стан та перспективи розвитку Інституту будівництва та інженерії довкілля». Доповідав директор цього інституту доктор технічних наук професор Зіновій Бліхарський. Ми попросили його докладніше розповісти про досягнення колективу і нерозв’язані проблеми, про завдання на наступні роки.
– Якщо говорити про навчальний процес, – зауважив на початку розмови Зіновій Бліхарський, – то усі наші випускові кафедри очолюють доктори наук і професори. Все пізнається у порівнянні. 2000 року в нас було 2 доктори наук, 2007 року, коли я очолив інститут, було вже 6 докторів, а зараз їх 15. На кафедрах 80 відсотків викладачів мають вчені ступені, що відповідає умовам акредитації та ліцензування. Нині маємо також 85 кандидатів наук. За останні 5 років науковці інституту опублікували 13 монографій, видали 21 підручник і посібник, дві дисципліни ми викладаємо англійською мовою.
– Не завжди кількість переходить у якість. Виникає запитання: наскільки захищені дисертації пов’язані з реальною економікою, впливають на стан справ у будівельній галузі? Чи не є вони просто «чистою» наукою?
– Будівельна наука завжди є прикладною. Ми ведемо і фундаментальні дослідження, але питома вага їх порівняно невелика. Наші наукові розробки базуються в основному на експерименті. Йдеться про поліпшення будівельних конструкцій (займаємося переважно залізобетоном), інженерне забезпечення будов тощо. Наші професори, доценти, інженери, в тому числі й я, виступають розробниками норм проектування у будівництві. Ми не відірвані від життя. У нас чи не найвищі показники у виконанні госпдоговірних робіт. Скажімо, торік Львівська політехніка на таких роботах заробила загалом, якщо я не помиляюся, 5 мільйонів 688 тисяч гривень. Третина цієї суми припадає на Інститут будівництва та інженерії довкілля. Посприяло цьому і те, що ми мали грант від Євросоюзу щодо транскордонного використання туфів-зоолітів у промисловості. У цьому проекті вартістю 800 тисяч євро задіяні Україна, Польща і Білорусь. Ми успішно співпрацювали з польськими колегами. Робота ця завершена. Зараз відбувається фінансовий аналіз її виконання, і це може тривати до півроку.
Звичайно, чимало робіт виконуємо як послуги різним організаціям і установам. Найбільше коштів отримували у 2005–2007 роках, коли був відчутний підйом економіки, зокрема у будівельній галузі. Коли настає криза в економіці, це першим відчуває будівництво. Але будівництво може бути і локомотивом піднесення усіє економіки, бо сприяє створенню нових робочих місць у різних галузях промисловості.
– У будь-якого вищого навчального закладу є майбутнє, якщо на нього є попит, якщо до нього йдуть випускники шкіл. Здається, ви виконали державне замовлення?
– Так, ми виконали держзамовлення і маємо комерційних студентів. До нас вступають юнаки і дівчата з різних регіонів України. Налагодили добру співпрацю з будівельними коледжами. Цього року до нас вступили на другий-третій курс 150 студентів із цих навчальних закладів, переважно на комерційних умовах.
– Попри спад у будівельній галузі, що можна сказати про працевлаштування випускників інституту? Чи ви відстежуєте їхню подальшу долю?
– Як свідчить статистика, 35–37% випускників технічних ВНЗ знаходять роботу за спеціальністю. Якщо йдеться про гуманітарні, соціально-економічні спеціальності, то цей відсоток значно нижчий. Але кращі студенти, кращі випускники знаходять роботу. Впродовж останніх десяти років спостерігаємо тенденцію, коли чимало наших студентів на старших курсах вже працюють, переважно – у проектних організаціях, поєднуючи навчання і роботу, отримуючи непогану грошову винагороду. Інженерів будівельної галузі готують ВНЗ майже усіх західних областей України, але нерідко керівники будівельних організацій звертаються саме до нас з проханням скерувати кращих випускників до них на роботу, бо знають рівень підготовки у нашому інституті.
– На засіданні Вченої ради виступав із співдоповіддю професор Валерій Дудикевич. Він висловлював і критичні зауваження. Які з них Ви вважаєте справедливими?
– Усі критичні зауваження комісії з перевірки інституту, яку очолював професор Дудикевич, були справедливими. Слід поліпшити роботу щодо своєчасного проходження стажування і підвищення кваліфікації викладачами інституту. Недостатніми є обсяги підготовки наукових кадрів через аспірантуру і докторантуру. Матеріально-технічна база навчального процесу потребує подальшого розвитку і модернізації. Але це проблема усіх ВНЗ України через брак фінансування з державного бюджету.
– Які завдання поставила перед Вами вчена рада Університету?
– Мені особисто та завідувачам кафедр необхідно проаналізувати структуру інституту й надати пропозиції щодо її оптимізації відповідно до нового переліку спеціальностей Міністерства освіти і науки України та з врахуванням тематики науково-дослідних робіт і матеріально-технічного забезпечення кафедр. Потрібно також розробити перелік компетентностей, формування ОПП та навчальних планів підготовки фахівців відповідно до нового переліку спеціальностей. Маємо завершити роботу зі створення навчально-методичного забезпечення англомовної освітньої програми, розширити придбання ліцензованого програмного забезпечення. Важливим завданням є розширення участі студентів у міжнародних програмах студентської мобільності та залучення науково-педагогічних працівників до міжнародних проектів.