Цей навчальний рік, через воєнні події в країні, студенти 2–5 курсів нашого університету розпочали дистанційно. Для них це не новий досвід, позаяк дотепер уже кілька років з усім відомих карантинних причин вони вчилися онлайн. Тому тепер цікаво дізнатись про їхнє ставлення до продовження такого формату навчання.
Поспілкувавшись зі студентами різних курсів і освітніх програм, можна сказати, що дистанційне їм подобається через гнучкість навчального процесу і відсутність потреби добиратися до корпусів, але вони також виділили і мінуси, серед яких – погана мережа чи збої програм (zoom,teams), монотонність лекторів, складність практичних чи лабораторних занять, відсутність живого комунікування між одногрупниками і викладачами.
«Навчання йде добре, нарікань немає. Під час повітряних тривог викладачі зупиняють пари і не проводять їх до відбою. Мені подобається зручність і гнучкість навчального процесу, а з мінусів хочу зазначити те, що деякі викладачі не дуже добре пристосувалися до дистанційного (мають усілякі проблеми зі зумом, дехто читає лекції дуже монотонно плюс лабораторки виконувати дистанційно складно», – каже Олексій Задорожняк, третьокурсник ІТРЕ.
Хочеться наголосити, що абсолютно всі опитувані зазначили, що під час повітряних тривог викладачі зупиняють пару і просять студентів перейти в безпечне місце.
«Мене загалом усе влаштовує, адже, навчаючись дистанційно, я витрачаю менше часу на дорогу до корпусів та додому. Наші викладачі, коли тривога, не лише зупиняють пару, а й просять нас не нехтувати тривогою. Мінусом вважаю тільки те, що в деяких ситуаціях хотілось би більше спілкування (при аналізі практичних завдань), а поза тим, особисто для мене, все супер», – вважає Катерина Завтура, студентка четвертого курсу ІАПО.
Найбільш категоричними до дистанційного навчання виявилася студенти магістратури.
«Дистанційне навчання не дуже ефективне, особливо для магістрів, оскільки викладачі не можуть повною мірою зосередитися на всіх задачах і прикладах, які є в програмі, щоб пройти з нами матеріал. З плюсів зазначу економію часу на доїзд до університету. Для мене це три години, які я тепер витрачаю з більшою користю, ніж просто сидіти в маршрутці», – розмірковує Уляна Кубрак, магістерка першого року ІНЕМ.
Що ж, усі ми змушені підлаштовуватися до сучасних реалій. Попри те, що всім студентам, безперечно, бракує живого спілкування, їхня безпека і здоров’я – понад усе. Дистанційне навчання зручне для старшокурсників, які працюють чи живуть далеко, проте мінусом є недостатнє комунікування з викладачами чи між собою у групі. Все-таки ніщо не може замінити живого спілкування. Надіємось, що вже скоро ми переможемо й усі студенти зможуть знову повернутися до аудиторії.