Завідувач кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Інституту економіки та менеджменту професор Галина Захарчин працює у Львівській політехніці вже 29 років. За цей час вона стала не просто чудовим викладачем, а й улюбленицею студентів, душею колективу, який очолює, авторитетним науковцем й адміністратором.
Коротка довідка. Галина Миронівна – член Вченої ради університету й спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України». На її рахунку – понад 180 наукових праць, 6 монографій (2 одноосібні), 9 навчальних підручників та посібників (з грифом МОН). Підготувала чотирьох кандидатів економічних наук, сьогодні керує роботою одного аспіранта і одного здобувача. Як членкиня ради Товариства «Просвіта», бере активну участь в інститутському й університетському житті.
Сьогодні ми спробуємо «намалювати» її портрет за допомогою колег і друзів.
Олег Кузьмін, директор ІНЕМ, професор: Галина Захарчин закінчила Франковий університет, аспірантуру – в Києві. Працювала економістом на одному з машинобудівних підприємств Закарпаття. Прийшла до нас уже практично підготовлена. Працюючи під моїм керівництвом, розв’язала дуже важливу економічну проблему стосовно управління корпоративною культурою на підприємствах й успішно захистила докторську дисертацію. Як людина – чесна, правдива, відверта, пряма. Ніколи не дозволяє собі порушити етику викладача. Вона – прекрасний фахівець, добрий знавець економіки, менеджменту, фінансів.
Надія Любомудрова, заступник голови ради університетського Товариства «Просвіта», доцент кафедри менеджменту персоналу адміністрування: Галина Миронівна передовсім – великий філософ. На попередньому захисті докторської дисертації, привернула увагу своїм формулюванням універсального закону розвитку, який, до слова, сама щоденно сповідує практичними діями. Лекції, пари, наукові статті, монографії будує на філософських баченнях, часто цитує студентам Григорія Сковороду. Її креативність «заразила» не лише працівників, а й студентів кафедри. Моя колега не є прихильником вестернізації: вважає, що українськими словами можна описати все. Це професор, який надзвичайно багато читає, а добру книжку відразу рекомендує молодим науковцям. Дуже любить свою Сколівщину, щоліта там відпочиває. Має тісний зв’язок з природою. Любить садити і доглядати квіти, розмовляє з ними. Її часто можна побачити в театрі – класичному й модерному. Мріє про духовну економіку, яка базуватиметься на принципах моралі і етики, а ще – написати сценарій фільму. Думаю, це буде художньо-містичний фільм з новаторським підходом до сценарію, який мали б знімати в Карпатах.
Ярослава Величко, в. о. головного редактора тижневика «Аудиторія»: Пригадую кінець вісімдесятих років. Тодішній голова Студентського братства Андрій Салюк розповідав мені, що в них є молода, гарна і дуже розумна викладачка, яку він часто зустрічає у місцях боїв січових стрільців, повстанців. Це викликало в нього велику повагу й довіру, бо тоді нечасто викладачі відважувалися на такі вчинки. Тепло про неї відгукувався й Ігор Коцюруба, герой Революції на граніті. Познайомилися ж ми з нею вже згодом, у редакції, можливо вже навіть після створення Товариства української мови. В розмові з’ясувалося, що ще дітьми ми бачилися в Корчині, коли я приїжджала туди на відпочинок. Вона й досі дуже креативна і студенти відгукуються про неї як про дуже сучасного, розумного, толерантного викладача, доброго друга і порадника.
Христина Бурштинська, голова університетського Товариства «Просвіта»: Галина Захарчин – неординарна особистість: дуже ерудована, чудово орієнтується в українській і світовій поезії, добре знає українську культуру, українські традиції. На її рахунку – ціла серія поетичних вечорів, присвячених Шевченкові, Симоненкові, Ліні Костенко, Вінграновському, Олександру Олесю, етнографічних міні-вистав (Маланка, вертепи), Франкові читання, флешмоби із залученням студентів. Є ініціатором впровадження різних інноваційних методів і підходів як до виховання, так і до викладання, утвердження цих методів у вищій школі.
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою: Сьогодні хочеться виспівати Галині Захарчин оду радості і захоплення, бо Господь дарував мені велику радість зустріти її на своєму шляху. Це справжній професор, доктор наук, з глибокими знаннями, широкою ерудицією, високою культурою і людською гідністю. Це професор, що зламав стереотипи про сивобородого дідуся. Молода, красива, елегантна, яскрава, не боїться експериментувати з кольором і фасоном. А ще дуже творча. Як пощастило її студентам не лише вчитися у неї, а й бути на творчих вечорах, зустрічах, занурюючись у поетичне слово, читати її «Вільну думку» – кафедральний часопис, що дає дивовижне відчуття польоту і свободи! Думаю, що не випадково саме Галині Захарчин доручили розробити Кодекс честі нашого університету, бо вона йде життям чесно і правдиво. Хочу побажати їй побільше радості від життя, краси у житті і повні кошики здоров’я, щастя і щедрих врожаїв.
Многая літа!