Анастасія навчається на четвертому курсі Інституту гуманітарних та соціальних наук, та ще з першого курсу бере участь у студентських активностях. Поступово обов’язків більшало, і вже на другому курсі вона наблизилася до посади голови профбюро. Дівчина поділилася з нами тим, як наважилася на такий відповідальний крок і як виконує цю роботу.
– Як розпочався твій шлях на посаді голови профбюро ІГСН?
– Загалом я ще, мабуть, з першого курсу відчувала, що стану головою, і тут є просте пояснення – у школі я теж очолювала шкільне самоврядування. Тож в університеті я вже була людиною зі схожим досвідом, і вся ця діяльність мені була максимально близька.
Спочатку, на першому курсі, я ввійшла до Колегії та профбюро студентів ІГСН, на другому курсі очолила культмасовий відділ, а вже наступного семестру мене призначили заступницею голови. Фактично це означало, що я вже готуюся до посади голови.
– Які обов’язки має голова профбюро?
– Основний обов’язок – комунікація та відповідальність за студентів мого інституту. Я є посередницею як між студентами і дирекцією ІГСН, так і між студентами й Колегією та профкомом студентів і аспірантів університету.
– Чи виникають проблеми в командній роботі? І чи завжди вдається їх розв’язати?
– Я сформувала чудовий колектив, але, правду кажучи, у другому семестрі завжди легше працювати, ніж у першому, бо власне у першому семестрі формується новий колектив. Й особливо багато часу треба присвячувати першокурсникам, оскільки вони «новенькі» в університеті. Мабуть, це і є єдиною проблемою – щороку ніби починаєш з чистого аркуша, доводиться знову і знову формувати команду.
– Чи залучаєте студентів до участі в заходах?
– Так, і навіть дуже активно. Основною є участь у фестивалях «Осінь Політехніки» і «Весна Політехніки». Плюс до цього періодично стараємося давати можливість долучатися до заходів не лише інститутських, а й загальноуніверситетських.
– Може, є події чи заходи, які запам’яталися тобі найбільше чи якими ти пишаєшся?
– Мабуть, тут я згадаю Благодійний ярмарок. По-перше, команда так добре самостійно все організувала і провела, що мені навіть не було за що переживати. По-друге, після цього ми поїхали до притулку для тварин, де мали змогу піти на прогулянку зі собаками. Це було вперше, коли я насправді побачила потенціал у людях (деякі з них тепер очолюють відділи) і зблизилася з ними.
– З якими проблемами найчастіше стикаєшся на посаді голови профбюро?
– Найбільша проблема, з якою я зіткнулася, виникла як наслідок після початку повномасштабного вторгнення. У нас було багато планів, але, на жаль, люди не встигли проявити себе, і фактично мені довелося формувати свій перший колектив з тих, кого я ледь знала.
– Чи бувають моменти, коли усвідомлюєш усю відповідальність та навантаження, що передбачає твоя посада? Якщо так, то як даєш собі з цим раду?
– Насправді важкими є три періоди. Це початок року – адаптація до всього нового, бо, як я вже казала, все починається з чистого аркуша. Далі «Осінь Політехніки» – гумористичний фестиваль, а писати гумор – це не зовсім про ІГСН, хоча захід максимально крутий, і ми завжди дістаємо задоволення від нього. Та найважчим є період підготовки до «Весни Політехніки» – тут великий обсяг роботи, і фактично ти до такої міри втягуєшся у процес, що фестиваль стає на певний час усім твоїм життям) Правду кажучи, я не знаю, як даю собі раду, просто все це моя улюблена справа, і врешті я насолоджуюся результатами праці)
– Важко поєднувати навчання й обов’язки голови профбюро? Чи задумувалася ти над тим, щоб віддати повноваження комусь іншому?
– Я більше скажу: у мене ще є робота)) Я голова другий рік, до того ж четвертий курс… Уже відчуваю, що багато всього взяла від цієї діяльності, тому готую свою наступницю, яка зможе очолити профбюро наступного навчального року.
– Чи маєш якісь захоплення поза навчанням?
– Моя пристрасть – танці. Ще зі школи я займалася ними, навіть була учасницею колективу і їздила на конкурси. На жаль, ставши головою, покинула їх. Але все ж після двох років перерви я не втрималась і з нового року повернулася.
– Чому ти обрала свою спеціальність? Це було заплановано чи спонтанно?
– Я ще десь із шостого чи сьомого класу знала, що буду вивчати міжнародні відносини. Загалом у шкільні роки я багато подорожувала й дуже хотіла працювати в туризмі. Але якось доля привела мене таки на міжнародні відносини – у старших класах я вирішила, що це престижно. Єдине – до кінця десятого класу думала, що буду навчатись у ЛНУ) Проте тепер я розумію, що була створена для того, щоб стати студенткою Політеху.
– Як ваша команда планує розвивати роботу профбюро у майбутньому? І чи маєте вже якісь плани?
– Цього семестру мегабагато планів, вже навіть не все встигаємо. Наразі ми сформували активну команду, тепер будемо старатися просто розвивати кожного учасника)
– На твою думку, які риси повинен мати голова профбюро?
– Думаю головне – вміти знаходити підхід до людей, власне, вести комунікацію. Люди різняться між собою, а зі студентами часом буває дуже важко, всі максимально різні особистості.
– Маючи певний досвід, що б ти порекомендувала наступним учасникам профбюро?
– Не боятися пробувати, ризикувати. Профбюро дало мені багато емоцій, а ще близьких друзів. Попри ковід і війну, я беру максимум від студентського життя, це справді мої найкращі роки.