Професора кафедри хімічної технології переробки нафти й газу Національного університету «Львівська політехніка» Михайла Братичака добре знають і в українській, і у світовій науковій спільноті. Михайло Миколайович – автор і співавтор понад 800 наукових праць, шести підручників, одинадцяти монографій та десяти чотиримовних словників з хімії, переробки нафти, вугілля та полімерів. А також – автор півсотні патентів на винаходи та корисні моделі.
Про життя Михайла Миколайовича можна писати пригодницький роман, у якому буде все: і доленосні випадковості, і вміння робити складний вибір, і кар’єри-перепони і, врешті-решт, цілком заслужений успіх.
…
Уміння знаходити перспективні теми і створювати «бойові» наукові команди стало в пригоді, коли було оголошено конкурси Національного фонду досліджень України. Завідувач кафедрою зібрав колектив і запропонував подумати, яку з ідей (а їх у колективу чимало) молоді колеги хочуть втілити в першу чергу. Після довгих гарячих дискусій вирішили, що настав час взятися за розв’язання проблеми якості доріг. Адже хороші дороги – найважливіша умова для розвитку економіки. Будуть дороги – до місця призначення вчасно прибуватимуть вантажі, країна стане привабливою для туристів. Створили команду, до якої увійшов науковий керівник та молоді науковці, написали заявку проєкту «Одержання модифікованих низькомолекулярними органічними сполуками бітумів із нафтових залишків» й подали на конкурс НФДУ «Підтримка досліджень провідних та молодих учених». Невдовзі дізналися: заявка перемогла, команда отримує фінансування (чотири мільйони вісімсот тисяч гривень).
…
Роботу науковці почали, звісно, не з нуля. Вони не один рік досліджували цю тему, а перемога в конкурсі означала можливість придбати необхідне для роботи обладнання. І його справді придбали: це прилади для визначення динамічної в’язкості бітумів та моделювання процесу старіння бітумів за методом RTFOT. Без цього обладнання робота над проєктом була неможлива, або – довелося б проводити частину досліджень за кордоном, в університетах США, Польщі, Німеччини. До речі, для модифікації бітуму вчені використовують доступні й недорогі компоненти, які виробляють в Україні. А це означає, що нові дороги будуть не тільки надійними, а й недорогими.
…
Нині вчені продовжують роботу, зокрема, готують до друку статті про свій винахід, дві з яких вже опублікували. Одну з них надрукують у журналі Chemistry & Chemical Technology, який індексується в міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science.
У проєкті працюють п’ятеро молодих науковців, це працівники кафедри хімічної технології переробки нафти та газу доценти Володимир Гунька, Юрій Присяжний та асистент Юрій Демчук; доцент кафедри фізичної, аналітичної та загальної хімії Юрій Гринчук і доцент кафедри автомобільних доріг та мостів Юрій Сідун. Усі вони отримали можливість виконати вагоме дослідження і отримувати гідну зарплату. Один з членів команди, Юрій Демчук нещодавно захистив кандидатську (перші результати дослідження також стали в пригоді), ще один – Володимир Гунька, планує за результатами проєкту захистити докторську.
У серпні цього року Михайло Миколайович передав посаду завідувача кафедрою своєму учневі. Але без роботи не сидить – керує науково-дослідною лабораторією у виші, продовжує співпрацю з міжнародними та українськими партнерами та пошук наступних грантів.
– До речі, одному з молодих дослідників нашої команди нещодавно запропонували роботу за кордоном, але він відмовився. Сказав, що вдома працює над цікавою темою і отримує аж ніяк не менше, – розповів пан Михайло. – Тобто перспективні кадри залишаються працювати в українському університеті. Це дуже важливо! Я бачу позитивні зміни в українській науці. Якщо команда активна, не чекає «з моря погоди» (тобто не сподівається лише на базове фінансування), шукає і знаходить міжнародні й українські гранти, а головне – наполегливо працює, то втілювати амбітні ідеї й гідно заробляти можна і в Україні.
Повний текст матеріалу – в газеті «Світ», № 41–42, листопад 2021 року.
