Якщо хтось колись вам скаже, що тендітна дівчина та ще й така, яка не перестає посміхатися, сприймає світ лише через якісь власні фантазії чи «рожеві окуляри» – не вірте! Насправді, саме такі дівчата, легко, ніби само собою зрозуміло, вміють дуже добре аналізувати життя, знаходити круті рішення досить складних проблем і, головне, залишатися при цьому завжди на позитиві. Четвертокурсниця Інституту економіки і менеджменту Ірина Войтович, за діяльністю якої могли спостерігати чимало політехніків, які мали будь-який стосунок до фестивалю «Весна Політехніки» чи роботи студентської колегії і профбюро економістів, точно знають, як багато і ефективно вона вміє задумати, організувати і реалізувати.
– Ще у випускному класі знала не лише, що хочу навчатися в Політехніці на економіці, а й те, що, братиму участь у різних заходах профорганізації. Це був мій великий перспективний план. У школі я теж була активна, вчилася в експериментальному спеціалізованому класі англійської мови. До нас практично щотижня приїжджали іноземці і ми чимало їздили за кордон. В інших країнах бачили, як розвиваються учні і нам хотілося робити те саме. З нас сформувалась досить велика компанія активних і ми всі були готові підкорювати світ, – розпочала розмову Ірина Войтович.
Під час навчання в школі дівчина тривалий час займалася танцями і навіть виступала на «Весні Політехніки» за команду ІАРХ. Тобто Ірина вже знала університет із середини і розуміла, що тут є все для всебічного розвитку. Що отримані знання на лекціях матиме змогу практично перевірити в роботі у студентському профбюро, де постійно потрібно працювати в команді, яка майже безперервно формується, шукати способи реалізовувати цікаві задуми, знаходити спонсорів для різних акцій.
– Саме робота в профбюро свого часу дала мені розуміння, що не завжди те, що прописано теоретично, працює на практиці. Особливо в умовах стрімкого розвитку. Хоча теорію треба знати, щоб розуміти, куди рухатися далі, – зазначила дівчина.
Минулого року Ірина була в оргкомітеті фестивалю «Весна Політехніки». Це стало ще одним щаблем у здобутті практичних навиків. Каже, що для неї, як економіста, було значно простіше, маючи чітко поставлене завдання, зуміти оптимально використати обмежений бюджет, залучити спонсорів, ніж знайти людей із творчим баченням. Одним із методів досягнення успіху в організаторській роботі Ірина вважає те, що вона сприймає цю діяльність не як студентську творчість, а як справжній проект, тому й шукає серйозних рішень, а не просто, щоб хоч якось було.
– Робота в команді для мене передовсім це узгоджена ціль і ми всі йдемо до того, щоб отримати позитивний результат. Бувають іноді дискусії, сварки і це нормальний робочий процес, бо кожна людина по-різному сприймає ситуацію і бачить різні рішення. Та в будь-якому разі головне – знайти оптимальну ідею. Не скажу, що зі мною легко працювати, та я завжди дослухаюся до порад, якщо вони, звичайно, вартісні і дадуть кращий результат, – поділилася своїм підходом до командної роботи студентка.
Аналітично Ірина Войтович підходить і до своєї обраної професії. Переконана, що зараз не стільки треба шукати роботу, як можливість проявити себе.
– Думаю, досить скоро система освіти дійде до того, що стане нормою, коли студенти, навчаючись паралельно, працюють. Адже коли є можливість теоретичні знання спробувати реалізувати в роботі, стажуючись у якійсь компанії, то не варто втрачати такого шансу. А до того ж це гарантує, що після завершення навчання матиму робоче місце, знатиму, як працювати, а не просто вийду з дипломом у нікуди. Знаю багато людей, які вчилися на одній спеціальності, а потім перекваліфіковувалися. Тож вважаю, що краще пробувати себе в чомусь новому ще в студентські роки, – зазначила моя співрозмовниця.
Для дівчини найважливіше в роботі – зуміти зробити її цікавою передовсім для себе. Переконана, що в кожній галузі є свої привабливі особливості – головне, вміти їх побачити.
– Наприклад, я вмію добре організовувати щось і вчуся на маркетолога, знаю правила ринку, то зрозуміло, що й у майбутньому можу працювати в тому руслі. Тож уже зараз проектую свої вподобання і хобі на те, що врешті стає моєю роботою. Я знаю, що саме мені під силу, власне це й пропоную роботодавцю, натомість він мусить увійти в мій інтерес – розуміти, що має мені запропонувати щось цікаве. Зрештою, так кожен зможе знайти саме те, що шукає, – додала Ірина.
Чимало часу студентка витрачає на самоосвіту. Каже, що постійно старається передовсім почерпнути знання з матеріалів, які подають на парах. А до того кожна справа має власну специфіку, тому завжди треба ще додатково вчитися. Вважає, що саме вміння адаптувати теоретичні знання до тієї чи іншої роботи – найважливіше і цього не вчать у жодному виші. Для себе Ірина зрозуміла, що найкраще і найуспішніше вдається їй добиватися результату, коли вона шукає нестандартні підходи, які виходять за рамки різних правил.
