15 листопада 2025 року відбувся Міжнародний круглий стіл «Львівсько-Варшавська школа: до 130-ліття з дня заснування», у якій взяли участь вчені з України, Польщі та Чехії. Організатори заходу – кафедра філософії Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» та Львівське філософське товариство імені Казимира Твардовського.
Тематика питань, які обговорювали учасники, була широкою: від особливостей метафілософських міркувань Казимира Твардовського до ролі викладання логіки у формуванні культури мислення та місця Львівсько-Варшавської школи в історії української філософії, її впливу на сучасні дослідження в царині філософії.
Професорка Анна Брожек з Варшавського університету, очільниця Центру досліджень спадщини Львівсько-Варшавської школи, зупинилася на філософії як способі життя. Метафора філософії як «провідної зірки» має два виміри, а саме індивідуальний і соціальний. На індивідуальному рівні філософія може надихати, допомагати долати життєві труднощі, підтримувати внутрішній спокій за несприятливих обставин. Ці чесноти (натхнення, стійкість, витривалість) людина може досягати через філософську освіту, але вона повинна постійно знаходитися у середовищі справжніх філософів. Суспільство потребує розумних людей, тому воно повинно бути зацікавлене у розвитку філософської освіти, яка сприяє формуванню гуманності, доброї поведінки, критичної світоглядної настанови.
Доктор філософії Зузана Рибарікова з Остравського університету поділилася міркуваннями про роль жінок у Львівсько-Варшавській школі. Їх було чимало, адже з приблизно 120 членів школи третина була жінками. Вони працювали у різних царинах філософії – епістемології (теорії знання), етики й естетики, соціології, методології науки, історії філософії, онтології тощо – і досягли значних результатів у зазначених сферах.
Професор кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Синиця порушив питання про «національну приналежність» Львівсько-Варшавської школи, представниками якої були поляки, євреї, австрійці, німці та українці. Він навів приклад французької рецепції школи, яка є універсалістською та виходить за межі «польськості» цієї інституції. Натомість українська рецепція є звуженою, бо в Україні її сприймають як суто польську, а представників школи вважають сильними патріотами Польщі. Така різні рецепції зумовлені французько-польським і польсько-українським досвідом відносин в історично-політичній площині.
Продовжив дискусію про «національну приналежність» Львівсько-Варшавської школи професор, ректор Криворізького державного педагогічного університету Ярослав Шрамко. Він зазначив, що філософія, яку практикували учні Казимира Твардовського, не була «національною», вона не містила «національної ідеї», яка б об’єднувала всіх його учнів. Це не була філософія якось «національного світогляду». Це була наукова філософія, яка не знає «національних меж», тому до її складу входять представники різних народів: українського, єврейського, польського, австрійського, німецького.
Доктор філософії Щецінського університету Яцек Мороз у своєму виступі зосередився на проблемі істини, яка дуже хвилювала як Казимира Твардовського, так і його учнів. Ця проблема й досі залишається актуальною для польської та української філософії. У філософії Казимира Твардовського поняття істини відігравало надзвичайно значну роль. З одного боку, для Твардовського «істина» – це цінність сама по собі, досягнення якої є обов’язком кожного вченого і яка становить головну мету науки; з іншого боку, «істину» розуміють як практичну цінність, яка може сприяти покращенню людського існування. Істина, таким чином, була не просто черговим епістемологічним поняттям, а особливим видом цінності, що визначає мету й сенс наукової діяльності та життя.
До обговорення порушених питань долучилися:
- завідувач кафедри філософії Національного університету «Львівська політехніка», доктор філос. наук Ігор Карівець;
- доцентка Криворізького державного педагогічного університету Оксана Панафідіна;
- завідувач кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор філос. наук Андрій Дахній;
- доцент Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, доктор філос. наук Дмитро Сепетий;
- доцентка Криворізького державного педагогічного університету Надія Козаченко;
- член правління Львівського філософського товариства імені Казимира Твардовського, незалежний дослідник, доктор філософії Степан Іваник;
- завідувачка кафедри філософії Національного одеського університету імені І.І. Мечникова, професорка Інна Голубович;
- президентка Львівського філософського товариства імені Казимира Твардовського, доктор філос. наук, професорка Ольга Гончаренко;
- професорка Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАНУ Наталія Вяткіна;
- доктор філософії з кафедри філософії Львівської політехніки Андрій Гнатів.
