У Львівській політехніці багато студентів, які не лише старанно вчаться, а й мають різноманітні таланти та здібності. Зокрема, є чимало спортсменів, які виборюють першість на чемпіонатах України, Європи й навіть світу. Серед них – другокурсник кафедри систем автоматизованого проєктування Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій, кандидат у майстри спорту України Максим Баглай. Навесні 2023 року на чемпіонаті України з жиму лежачи та класичного жиму лежачи він посів перше місце у ваговій категорії до 74 кг і отримав кубок за перше місце в абсолютній першості серед юнаків. А на чемпіонаті Європи з жиму лежачи й класичного жиму лежачи, що відбувався у місті Мериньяк (Франція), Максим виборов срібну медаль у ваговій категорії до 74 кг із результатом 140 кг. Також він здобув золоту медаль за командну першість України серед юнаків.
Ми поспілкувалися з Максимом Баглаєм, який розповів нам про своє захоплення спортом, плани на майбутнє, а ще про те, що він вагається, чи варто присвячувати своє життя професійному спорту, натомість мріє працювати за фахом.
– Розкажи про себе: яку спеціальність опановуєш і скільки років вже у спорті?
– Я навчаюся в ІКНІ на кафедрі САПР за спеціальністю «комп’ютерні науки», а саме освоюю проєктування і програмування інтелектуальних систем та пристроїв. Спортом займаюся п’ять з половиною років.
– Як ти потрапив на чемпіонат України?
– Підготовку до чемпіонату України, який проходив у Кам’янці-Подільському, я розпочав десь на початку лютого. Готувався – і на змаганнях вдалося вижати 142,5 кілограма. Посів перше місце у своїй ваговій категорії до 74 кг. Також виборов перше місце в абсолютній першості серед юнаків, тобто серед усіх тих, хто виступав зі мною в різних вагових категоріях, і за це мені вручили кубок.
– Тепер розкажи про свою участь у чемпіонаті у Франції. Наскільки сильними були інші учасники і чи важко було з ними боротися?
– До чемпіонату, що відбувся у Франції, я розпочав підготовку десь у травні. Для мене це був дуже серйозний чемпіонат, і до нього я готувався у своєму житті найбільше, а саме близько трьох місяців. Мені було дуже важко виступати, адже я вперше в житті подорожував літаком, із двома пересадками. Але спочатку до Варшави добирався автобусом, чекав на кордоні вісім годин, щоб нас пропустили. Тому дорога тривала 20 годин. За цей час я схуд на чотири кілограми, подорож забрала багато сил.
Загалом учасники не були дуже сильні. Якби я мав форму, в якій виступав на українських змаганнях, то виборов би золоту медаль, але оскільки зменшилася моя власна вага, то я вижав 140 кг. Володарем золотої медалі став чех – він вижав 142,5 кг. Але це був мій перший досвід, я вперше в житті виступив на міжнародних змаганнях.
– Як тренер відреагував на таку втрату ваги?
– Головне, що маю доброго тренера. Він мені зателефонував, коли я важився за день до змагань. Запитав, яка в мене вага, як я почуваюся. І підтримав. Це дуже важливо, адже є й такі тренери, які не розуміють спортсмена, а навпаки – сварять тебе, чому така вага, ніби їм важливий тільки результат, а не самопочуття спортсмена.
– Як тобі навчання у Політехніці? Плануєш працювати за спеціальністю чи розвиватися лише у спорті?
– Я б хотів працювати за спеціальністю. Мені дуже подобаються веброзробка, програмування, штучний інтелект. Щодо спорту, то ще не знаю. Якщо працювати у спорті, треба мати спонсорів, які будуть оплачувати тренування, твої потреби. Тренером працювати теж не хотів би, адже це велика відповідальність, тому наразі я ще не задумувався про такий серйозний крок.
– Чому ти обрав саме цей вид спорту?
– Усе почалось у 7-му класі. Коли я був у школі, мені під час уроку зателефонував тато. Я вийшов у коридор, щоб відповісти на дзвінок. Тато запитав: «Йдеш зі мною до спортзалу?» І я подумав, що піду, спробую. Першого разу займалися без тренера, і це не було схоже на тренування. Наступного разу ми вже звернулися до тренера, який тренує мене досі. Тоді все й почалося. Отак малими кроками я став досягати результатів. Потім тренер запропонував мені виступити на змаганнях. Я виступив. Мені сподобалось. І так пішли змагання одне за одним.
Якщо щиро, я навіть не планував, що буду чимось таким займатися. Думав, трохи походжу до спортзалу й покину, адже до того я ходив на багато гуртків, проте мені нічого не подобалось. А завдяки спорту я виправив поставу, маю кращий вигляд.
– Що можеш побажати першокурсникам, які цього року розпочали навчання?
– Бажаю їм наснаги, адже потрібно вчитися, щоб чогось досягнути в житті. Такі речі кажуть усі, але це справді працює. Щодо мого виду спорту, то, щоб вижимати велику вагу або досягати високих результатів у цих вправах, треба, як каже мій тренер, багато жати, багато тягнути і багато присідати. Іншого виходу немає – потрібно багато працювати.
