Вони обоє працюють в ІНЕМі. Андрій Дзюбіна – доцент кафедри менеджменту організацій, Катерина Дзюбіна – старший викладач кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності. У їхньому житті багато науки, праці зі студентами, громадської роботи, пов’язаної знову ж таки з наукою. Разом люблять навчатися, а також подорожувати пізнавальними місцями за кордоном й Українськими Карпатами. Дзюбіни однакові у наукових прагненнях й водночас різні за характером. Їм цікаво зі студентами, тому вдосконалюють свій фах – щоб і студентам було цікаво з ними.
Шлях у науку
До економічного фаху Андрій і Катерина Дзюбіни йшли різними шляхами. Андрій у школі хотів бути лікарем. Але тоді вступити до медичного вишу було проблематично. У випускному класі за результатами олімпіади його рекомендували на зарахування на механіко-математичний факультет університету Франка. Однак вирішив вступати до Політехніки, в ІНЕМ – на фінанси.
Катерину цікавила математика, економіка й міжнародні процеси. Тому обрала такий напрямок. Після навчання працювала фахівцем із міжнародного маркетингу на трансформаторному заводі у рідному Запоріжжі. Коли дізналася про набір до аспірантури, вирішила, що треба спробувати.
– Завжди коли дізнаюся про якийсь шанс, то мушу його використати. Отак і дійшла до наукової діяльності, до викладання, – пояснює пані Катерина.
Натомість її майбутній чоловік про викладацьку роботу почав задумуватися ще під час навчання у Політехніці. Та й покійний батько мріяв, щоб син став науковцем. Хоча після завершення навчання Андрій працював фінансистом будівельної компанії «Прогрестехбуд».
Познайомилися у Політехніці
У Львівській політехніці Катерина вперше побувала ще студенткою – на всеукраїнській олімпіаді з менеджменту. Тоді здобула друге місце й отримала на згадку фото з директором ІНЕМу Олегом Кузьміним й Галиною Захарчин, яка тоді керувала кафедрою менеджменту організацій. Через кілька років вона скористається цим фото, коли прийде влаштовуватися на роботу до Політехніки.
Вдруге приїхала сюди вже як аспірантка – на наукову конференцію. Ця конференція не лише вплинула на її науковий розвиток, а й вирішила долю.
– Це було кохання з першого погляду, – каже Андрій. – Я побачив красу цієї дівчини, інтелект і неперевершений стиль.
– Для мене завжди найважливішим чинником у чоловікові був його розум. Тому звернула увагу на Андрія. Ми тоді мали цікаву дискусію. Отак і зав’язалося, – продовжує пані Катерина.
Відстань не перешкодила
Почали активно зустрічатися. Понад тисяча кілометрів для закоханих не стали перешкодою. Були періоди, коли Андрій щовихідних їздив до Запоріжжя. Оскільки у дорозі треба було проводити добу, то деколи послуговувався літаком. У понеділок вранці повертався й відразу йшов на роботу. Кілька разів вони зустрічалися у Криму.
– Я зрозумів, що дуже складно так зустрічатися, тому через 11 місяців вирішив Катерині освідчитися, – пояснює пан Андрій.
Його дружина жартівливо пояснює таке швидке рішення:
– Оскільки Андрій – фінансист, то він підрахував, що дешевше одружитися, ніж їздити один до одного. А так хтозна, скільки б ще тривали наші зустрічання… Звісно, для рідних це рішення було неочікуване, адже ні мої батьки ще не були знайомі з Андрієм, ні його – зі мною.
Їх обрав Львів
Для молодого подружжя не виникло питання, де жити – у Львові чи в Запоріжжі.
– Найкраще місто України само обрало нас і вирішило, що ми повинні жити тут. Щоправда, рідні дружини чомусь думали, що це буде складно.
– Мій дідусь переживав, що у Львові виникатимуть непорозуміння, якщо говорити російською мовою, – пояснює пані Катерина. – Я виросла у двомовній сім’ї. Моя рідна мова – українська.
А ще згадує, як мовна адаптація складно давалася у Хусті, на Закарпатті, де молодій викладачці відразу поставили багато пар.
…Вона відразу закохалася у Львів. Зізнається, що спершу були думки з часом продовжити кар’єру у Києві, але коли стала жити у Львові, то рішуче змінила цей намір. Ще на початку подружнього життя рідні періодично нагадували доньці: «Ми тебе завжди чекаємо. Можеш повернутися». Вона ж твердо казала: «Ні! Зі Львова – нікуди».
Чоловік вважає, що частково їхню львівську «долю» вирішила Політехніка. Катерину сюди прийняли охоче.
– Я вже мала освітньо-науковий досвід. І в дирекції інституту, і на кафедрі, і в ректораті до мене поставилися прихильно. Лише у відділі кадрового забезпечення чомусь вважали, що якщо чоловік і дружина працюють разом, це може сприяти корупції, розвинути клан. Можливо, якби я залишилася на своєму прізвищі, на це і не звернули б увагу, – тепер цей епізод Катерина Дзюбіна згадує з усмішкою.
Наукова праця
Андрій Дзюбіна три роки тому захистив кандидатську роботу «Управління інноваційною діяльністю промислових підприємств на засадах проектного підходу». Як науковець він вивчає питання, пов’язані з інноваційною діяльністю, електронною комерцією, бізнесом, фінансами, менеджментом.
Катерина практично завершила кандидатську. Зізнається, що директор інституту вже підганяє її до захисту. Але активній молодій викладачці важко знайти час на формальні процедури. Її кандидатська стосується проблем економіки замкненого циклу та питань сталого розвитку (у Європі її називають циклічною). Йдеться про безвідходну економіку, а саме – управління зворотними матеріальними потоками, пов’язаними з поверненням продукції, її утилізацією, рециклінгом, повторним використанням тощо. Як молодий науковець Катерина вивчає досвід провідних європейських країн впровадження «зеленої» економіки, наприклад Норвегії, де опалюють приміщення переробленим сміттям. Другий напрям її досліджень – економічні процеси, пов’язані з євроінтеграцією, зовнішньоекономічною діяльністю держави.
Подружжя також бере участь у міжнародних тренінгах з удосконалення англійської мови, зокрема у проектах Британської ради.
Сучасні викладачі
Андрій Дзюбіна викладає системно-управлінську оцінку фінансово-господарської діяльності організацій, статистику, контролювання інноваційної діяльності. У перспективі планує впровадити англомовний навчальний курс з електронної комерції. Його дружина читає студентам лекції з європейських студій, митної діяльності, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Розробила курси з деяких дисциплін англійською мовою. Це додаткові пари для зацікавлених студентів.
Пані Катерина також має багато громадської роботи на кафедрі – як заступник завідувача з міжнародної співпраці курує написання міжнародних грантових проектів. Також упроваджує творчі студентські проекти – відкриті лекції практиків, екскурсії.
Дзюбіни дбають про те, щоб бути цікавими викладачами. Пан Андрій вважає, що для цього треба бути суперобізнаним, на крок попереду, своїм поглядом запалювати публіку і з нею взаємодіяти. На його думку, тепер на парі неможливо обійтися без сучасних технічних засобів, адже треба готувати презентації, відеолекції. Катерина Дзюбіна багато вчиться від студентів, мотивує їх мислити, аналізувати, а також проводить інтерактивні заняття. Її мрія – щоб у вищій школі акцент змістився від запам’ятовування до мислення та аналізування.
Знову стали студентами
Дзюбіни охоче надають консультації у фінансовій сфері, щодо участі у міжнародних проектах, щодо формування дисциплін віртуального навчального середовища, створення відеолекцій для дистанційного навчання, займаються перекладом. Подружжя професійно захоплюється фотографуванням, любить подорожувати. Разом побували у Норвегії, Швеції, Латвії, Іспанії, Італії, Туреччині, Словаччині, Угорщині, Польщі...
– Шукаємо вигідні пропозиції не лише самої подорожі, а й перельоту. Скажімо, як перевізника обрали ірландську компанію, яка пропонує у рази дешевші перельоти, ніж це було б, якщо користати послугами наших авіакомпаній, – ділиться досвідом мандрівника пан Андрій.
Викладачі люблять ходити в гори. Як самі, так і зі студентами, долають вершини Карпат. Згадують про науковий пікнік на горі Хом’як улітку…
А ще Дзюбіни цього року вирішили знову стати студентами. Вони здобувають юридичну освіту в Університеті внутрішніх справ. Ці знання вважають необхідним мінімумом людини, яка хоче розвивати правову державу.
– Реформи вищої школи дозволили нам скористатися перехресним вступом і практично за рік здобути ще одну освіту. Таке під силу нашому сімейному бюджету. Почали готуватися до вступу за тиждень до іспитів. І за результатами потрапили в першу шістку рейтингу, – розповідає Андрій Дзюбіна.
А пані Катерина наголошує, що своє навчання вона оплатила з трьох премій, які отримала у Політехніці – за публікацію статті у виданні, що входить до наукометричної бази SCOPUS, за впровадження віртуального навчального середовища на кафедрі і за перемогу в конкурсі «Найкращий молодий науковець року».
– Спочатку було досить незвично, коли вранці ти проводиш лекцію для сотні осіб на потоці, а після обіду біжиш на семінарське заняття, де тебе викликають до дошки й близько 20 хв. опитують Проте після таких «випробувань» краще починаєш розуміти сучасного студента, – додає пан Андрій.
У побуті все розподіляємо
Дзюбіни вважають, що встигають багато завдяки тому, що у побуті у них розподілено, хто за що відповідає, тому завчасу знають, хто що повинен зробити. Ще доки не мають дітей, то можуть дозволити собі так багато й насичено працювати. Навіть у вихідні.
– Їжу готує здебільшого дружина, але і я виходжу на авансцену зі своїми кулінарними проектами, особливо коли Катерина у відрядженні, – розповідає пан Андрій.
Він переконаний, що тільки науковець може зрозуміти науковця, адже люди, далекі від цієї справи, часто кажуть: «Та що ти там робиш у Політехніці? Відчитав пари – і вільний». А праця в університеті – це не тільки пари, а й чимало іншої роботи, яка потребує дуже багато часу.
