Дорогі українці!
Другий день на нашій рідній землі йде війна з агресивною Московією за нашу Державу, за високі цивілізаційні цінності. Присудом долі ми опинилися в центрі боротьби двох світів: світу демократичного, вільного – і авторитарного, загарбницького, московського.
Українське військо, українська нація, загартовані двома революціями – Помаранчевою та Революцією Гідності – стали на прю, на бій з ненависним окупантом. І власне наша сила і мужність протистоїть до зубів озброєній навалі. На нашому боці більшість країн світу, які допомагають нам вистояти, але й вони відчувають острах перед грубою силою ненависного окупанта на чолі з фанатичним злочинцем з ядерною бомбою в руках.
Щоб зупинити цих новітніх чингізханів, тримають оборону наші мужні лицарські сини. На острові Зміїному не здалися в полон 13 відважних моряків. На слова, які пролунали з російського бойового корабля, озброєного важкими гарматами та ракетами, скласти зброю і здатися, морпіхи відповіли глузливо та зневажливо. Вони загинули як герої і залишилися в пам’яті народу навіки. У Генічеську під час підриву моста, щоб стримати пересування агресора, загинув матрос Віталій Скакун. А героїчна оборона Мелітополя, де дві доби тривають бої!
Вчора разом з інформацією про військові дії почула веселе побажання, яке стосується московської «наддержави» і зокрема їхнього фюрера. Перетрансформоване із «Тараса Бульби» Гоголя, враховуючи постійні претензії москалів на Русь і зокрема на подію хрещення князя Володимира в Херсонесі, воно звучить так: «Я тебе охрестив, я тебе вб’ю!». Коби ж то Господь милосердний допоміг!
Товариство! Ми вистоїмо! Будьмо духовно міцними! Смерть московським окупантам! Україна понад усе!!