Доцент кафедри вищої геодезії та астрономії ІГДГ Любов Янків-Вітковська спільно зі своїми колегами нині інтенсивно досліджує Космічну погоду. Наукові дослідження для неї є не лише роботою, а й хобі, що приносить найбільше задоволення.
Народилася в прегарному Рогатині. Любить поезію, літературу, цікавиться малярством, музикою, завжди у курсі подій українців за кордоном, сама не раз брала участь у тих заходах і одразу ж розповідала про них через Фейсбук, додаючи чимало світлин. Тонко відчуває природу. Радіє успіхам своїх дітей, обожнює внуків. Здавалося б, при такій поетичній натурі мала би стати чистим гуманітарієм. Однак обрала фізичний факультет Франкового університету зі спеціальності «Астрофізика», захопилася своїм фахом і легко ввійшла у студентську науку, тим паче, що мала таких покровителів-астрофізиків як науковий керівник, доцент фізичного факультету Богдан Бабій і його вихованці, в яких свого часу був куратором групи, – Юрій Рудавський та Іван Вакарчук. У такій компанії вони часто зустрічалися у квартирі Богдана Теофільовича (інваліда з дитинства), розмовляли, дискутували, сперечалися з наукових питань, що стосувалися досліджень фізики Сонця. Згодом, уже після смерті Богдана Бабія, його послідовникам вдалося створити кафедру астрофізики, де Любов Миколаївна почала свою педагогічну діяльність. Відтак, наукові дослідження плавно перейшли у сонячно-земні зв’язки: досліджувала іоносферу Землі під впливом проявів активності на Сонці, що також свого роду було творчим «зануренням» у небесну стихію.
Запитую у Любові Миколаївни, якою є сфера її нинішніх наукових досліджень?
– Коли в 2002 році мене «переманив» в Інститут геодезії тодішній ректор Політехніки Юрій Рудавський, то ми з колегами Федором Заблоцьким та Яромирою Костецькою почали наукові дослідження Космічної погоди. Це була зовсім нова для мене проблематика (нині працюю над докторською дисертацією). До того ж, в Політехніці є лабораторія космічних досліджень (я так її називаю) – перманентна GPS-станція, яка дозволяє займатися такими дослідженнями, а за допомогою GNNS-спостережень вивчати фізичні параметри атмосфери.
– Що Вас більше приваблює: викладацька чи наукова робота?
– Свого часу переважала наукова робота, потім викладацька, а тепер це 50 на 50. Був період, коли рівень знань студентів і їхнє бажання вчитися були не дуже високі і мені стало нецікаво з ними працювати. Тоді мене врятував ректор Юрій Бобало, який запропонував перейти в докторантуру. Коли ж знову повернулася на викладацьку роботу, побачила перед собою зовсім інших студентів: креативних, охочих до пізнання нового. Мене це захопило, захотілося дати їм якнайбільше знань та різної інформації. До того ж бачу конкретний результат своєї викладацької роботи. Стосовно науки, то мені дуже посприяла чоловікова дипломатична робота. Я мала можливість пройти стажування у Латвійському технічному університеті й тричі – у Центрі космічних досліджень Польської Академії Наук. Ознайомившись з досвідом роботи науковців усього світу, з Європейською космічною агенцією, зрозуміла, що наша наукова школа не гірша, ніж у них.
– Як Ви почувалися в ролі дружини дипломата?
– Це були обов’язки, до яких я спеціально не готувалася, тому їх брало на себе Міністерство закордонних справ, адже часто дружина посла мала виконувати ще й певні функції. Як це було, зокрема, у Латвії, де чоловік якийсь час працював Надзвичайним і Повноважним Послом України, чи коли працював Генеральним консулом України в Ґданську. Це були непрості роки, адже Україна вже пережила перший і другий Майдани. За кордоном у нас були і друзі, і недруги. Мені ж хотілося, щоб латвійці і поляки через мене краще пізнали Україну. А ще підтримувала зв’язки з діаспорою. Це був дуже особливий період у моєму житті, яким я загалом задоволена.
– Ви очолюєте Львівське астрономічне товариство…
– Його ми створили з моїми однодумцями з кафедри астрофізики 1998 року, бо хотіли розповсюджувати і популяризувати знання про астрономію і космос. Відомо ж, що кожна громадська організація має свій пік, а потім занепад. Саме в другий пік мені доручили очолити товариство. Нині в ньому залишилися справжні астрономолюби. А ще готуємо собі розумних студентів змалечку: організовуємо в Політехніці спільно з колегами і студентами майстер-класи з астрономії для дітей 5 – 10 років, куди приходять і діточки наших співробітників. На Фейсбуці маємо свою сторінку, через яку набираємо охочих. 13 травня брали участь у дитячому книжковому форумі, де проводили майстер-класи з астрономії. Наприкінці травня розпочнемо вечірні майстер-класи для тих, кому за 35, і хто хоче більше дізнатися про астрономію і космос. Будемо вчити їх «бачити» небо, розуміти його, адже там є аж 88 сузір’їв зі своїми зірками, галактиками, різними скупченнями, туманностями… На небі і вдень, і вночі все дуже красиве. Небо манить, підтримує, підбадьорює, має цікаві легенди і міфи, в яких добро завжди перемагає зло. Ну а ми, земляни, маємо робити все, щоб не засмічувати Космос, а берегти його.