У той час, як у світі з великою повагою ставляться до науки, Україна цим, на жаль, похвалитися не може. В багатьох країнах влада розуміє, що наукові розробки – це майбутнє, що за ними стоїть прогрес, і сповна підтримує науковців, з великою шаною ставиться до них. А Україна й тут пасе задніх…
– Науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав. Зараз ситуація в науці погана. На жаль, нині в державі немає поваги до науки…. У мене таке враження, що хтось робить все задля знищення наукової еліти в Україні, – каже у розмові з «Львівською Поштою» доцент кафедри вищої геодезії та астрономії Інституту геодезії Національного університету «Львівська політехніка», кандидат фізико-математичних наук, голова Львівського астрономічного товариства Любов Янків-Вітковська.
Зі слів співрозмовниці, популяризувати науку треба, варто створювати сучасні центри науки.
– Я дуже хотіла б, аби в Україні було бодай п’ять таких центрів. Моя давня мрія – щоби такий центр був у Львові! Хто вже був у таких центрах у світі чи в Європі, зокрема у Польщі, той мене зрозуміє. Поляки мали таку мету і досягли її. Кажу про сучасний красивий Центр науки «Коперник» у Варшаві. Побувавши в таких центрах хоча б раз, хочеться повертатися туди знову і знову. Чому? Бо захоплюють! Будемо звертатися до міського голови Львова Андрія Садового, управління освіти щодо створення центру науки в нашому місті, – зазначає Любов Янків-Вітковська.
Про створення центру науки, зокрема планетарію, львівські науковці говорили вже давно. Зокрема, проект планетарію створили спільно науковці Львівської політехніки та Франкового вишу. Мовилося про необхідність створення центру науки, щойно заснували в 1998 році Львівське астрономічне товариство.
– Любове Миколаївно, на вашу думку, чи з повагою сьогодні ставляться до науки в Україні?
– Науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав. Зараз ситуація в науці погана. На жаль, нині в державі немає поваги до науки…. У мене таке враження, що хтось робить все задля знищення наукової еліти в Україні. Називаю речі своїми іменами.
Україна – була, є і буде космічною державою. Так склалося історично, що головними особами в космічній галузі були українці: Корольов, Кондратюк були українці, серед розробників космічних апаратів також були українці. Основні заводи, які працювали на космос, основні конструкторські бюро працювали саме в Україні. Зокрема, і конструкторське бюро «Південне», і завод «Південьмаш». А скільки науково-дослідних інститутів працювали і на заході, і на сході України! Дуже багато.
Україна й тепер залишається космічною державою. Науковці зуміли зберегти технології, розвинути методики, які дали можливість створити, наприклад, проект «Морський старт». Україна створює ракети, проводить унікальні експерименти, збудувала супутник для Єгипту…
Коли говоримо про космічну біологію – це дуже високий рівень науки, це майбутнє. Потенціал надзвичайно великий! Варто пригадати біологічні експерименти, які проводив Леонід Каденюк 20 років тому… Тим часом, яке фінансування виділяють в бюджеті України на науку? Мізерне, на жаль. Фінансування науки маємо за залишковим принципом.
– Скажіть, будь ласка, чи прагне нині українська молодь займатися наукою, чи є у неї таке зацікавлення?
– Молодь хоче і може, але… Закінчуючи навчання у виші, студенти-випускники бачать, що набагато легше заробити на життя, працюючи офіціантом, аніж іти працювати асистентом на кафедру у вищому навчальному закладі. Молоді люди йдуть працювати барменами, тоді як асистенти, кандидати наук мають набагато меншу заробітну плату – 3 тисячі 200 гривень. Аби зарплата була вищою, потрібно ще кілька років попрацювати – лише тоді додадуть до заробітної плати за вислугу років.
Чимало молодих науковців зі Львова подалися за кордон, зокрема мої колишні студенти. Вони знають іноземні мови, мають відповідний рівень підготовки. Скажімо, одна дівчина зараз працює в Центрі космічних досліджень Варшави. Ще один колишній студент працює в Німеччині. Мій вихованець із астрономічного гуртка навчається в аспірантурі у Великобританії. Там, за кордоном, вони покажуть свої знання, покажуть, на що здатні українці.
…
– На вашу думку, такий стан справ можна змінити?
– Звісно, можна. І потрібно змінювати! Але для цього потрібна політична воля Президента України, прем’єр-міністра і спікера парламенту. Еліта, яка керує державою, має зібрати науковців і всі разом вони мають дійти до спільного рішення, як і куди рухаємося далі, що означає наука для розвитку країни, яке сприяння їй потрібне. Повторюся: науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав.
У нашій державі потрібно створювати й центри науки. Дуже хотіла б, аби в Україні було бодай п’ять таких центрів. Моя давня мрія – щоби такий центр був у Львові!
…
– Аргументуйте, будь ласка, чому центр науки потрібен Львову.
– Передусім це має бути цікаво для молоді. У сусідній Польщі такі центри досить популярні. Кажу про Центр науки «Коперник» у Варшаві, центри науки в Гдині, Кракові, Вроцлаві. У варшавському Центрі науки є не лише планетарій, але й різні лабораторії – біології, техніки.
Так, це коштовний проект, але він того вартий! У Львові стільки талановитих архітекторів, які могли б долучитися до створення проекту. Могли б допомогти і студенти-архітектори. Це було б так престижно! І львівські будівельні компанії, на мою думку, мали б за честь долучитися до такого солідного і важливого проекту.