Щороку 4 липня ми згадуємо події 1941 року, коли нацисти заарештували, а згодом розстріляли групу відомих польських професорів львівських закладів вищої освіти та їхніх рідних. Серед них – ректор Львівської політехніки, геодезист і фотограммерист Каспер Вайґель, професор архітектури Казимир Бартель, представник львівської математичної школи, проректор Антоній Ломницький, інженер-механік Роман Віткевич, хімік Станіслав Пілят, письменник і літературознавець Тадеуш Бой-Желенський. Розстріли відбувалися з 4 до 26 липня, однак наймасовіший – у ніч із 3 на 4 липня.
З ініціативи мерів Львова та Вроцлава у 2011 році на місці здійснення злочину встановлено пам’ятник. Відтак щороку 4 липня тут збираються українці й поляки, щоб ушанувати загиблих, які здебільшого були представниками Львівської політехніки, Університету імені Івана Франка, а також Медичного інституту.
У цьогорічному вшануванні взяли участь: голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький, голова Львівської обласної ради Ірина Гримак, перший заступник міського голови Андрій Москаленко, Генеральна консулка Республіки Польща у Львові Еліза Дзвонкевич, ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало з дружиною, проректори, представники навчально-наукових інститутів, Асоціації випускників університету, партнери польських університетів, віцепрезидент Катовіце Маріуш Скиба, голова польського товариства охорони військових могил Януш Балицький, голова правління Товариства польської культури Львівщини Еміль Легович, духовенство УГКЦ та РКЦ, зокрема єпископ Володимир Груца, митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, голова Центру студентського капеланства УГКЦ о. Юрій Остап’юк, а також ректори й проректори львівських ЗВО.
Трагедія Вулецьких пагорбів – глибока рана нашої історії. В українській історії – теж чимало трагічних сторінок. І в теперішній агресії російських окупантів поляки з перших годин вторгнення надають нам чималу підтримку й допомогу на всіх рівнях. Глибока вдячність їм за це.
Вшанування таких подій, як розстріли на Вулецьких пагорбах, – це історична пам’ять, що змушує робити все для того, аби не повторювати подібних трагедій і якомога активніше протидіяти й запобігати їм. А спільне вшанування укотре підтверджує солідарність поляків з українцями, які сьогодні борються з московським агресором і часто віддають за це життя.
