Якщо запитати політехніків із чим у них асоціюється діяльність Міжнародної студентської організації BEST, то ті, хто хоча б раз був на заходах, які проводила ця спільнота або чув про неї, однозначно скажуть – успіх, цікаве неформальне навчання і подорожі.
Днями BESTівці поповнювали свою чималу команду новими силами – проводили весняний набір. Кажуть, що кількість охочих більша, аніж сподівалися. Та, зрештою, після заповнення заявки студенти ще мусять пройти два етапи відбору.
– Передовсім ми проводимо перший етап відбору – Case Study. Впродовж тижня охочі стати частинкою нашої організації у визначений день приходять, ми ділимо всіх на команди по 5 – 6 осіб і даємо завдання. Спостерігаємо, як люди працюють у команді, як поводяться під час презентації результатів, – розповіла трохи деталей про відбір у BEST магістрантка першого курсу Інституту архітектури, віце-президент зі зв’язків із громадськістю і маркетингу локального осередку BEST Lviv Наталя Гелетій. – Після цього проводимо ще співбесіду. Трапляється, що студенти вже й так багато-де задіяні і навіть самі оцінюють, що не матимуть достатньо часу для роботи з нами.
Буває, що бажанню потрапити в BEST не перешкоджають жодні поразки і студенти проходять в організацію за другим чи третім разом. Хоча не поодинокі випадки, коли від початку діяльності люди розуміють, що це не їхнє, що їм важко жити в такому шаленому темпі, непросто відкритися для спілкування з такою великою кількістю людей або зникає бажання будь-що робити і вони йдуть із BESTу.
– Не раз були випадки, коли ті, кому з першого разу щось пішло не так, за рік повернулися і стали дуже успішні. Такий добрий приклад – Юля Дарморез. Вона прийшла до нас на молодших курсах, але швидко передумала. А коли через рік повернулася, то мала багато цікавих ідей, які успішно втілила: спершу була дизайнером локальних «Інженерних змагань», потім їх головним організатором, згодом уже працювала в організації на міжнародному рівні і побувала в п’ятнадцяти країнах, – додала Наталка.
Та як би там не було, практично кожен, хто став частинкою спільноти – задоволений. Кожен знайшов організацію своїм шляхом, та всі вони мають спільну думку – «якщо ти BESTівець, то назавжди».
– Моє перше знайомство з організацією – участь в «Інженерних змаганнях». А через півроку я побачив оголошення про набір в організацію зі слоганом – «хочеш бути більше, ніж просто студентом?». І вирішив, що справді хочу цього. Я пройшов відбір і вже за три дні почався шалений ритм роботи: отримав перші завдання, потрібно було готувати якісь презентації, відбулися збори та ще багато іншого. За два тижні я вже був учасником мотиваційних вихідних у Карпатах, де нам читали лекції, розказували як краще працювати з проектами, там познайомився з багатьма людьми, зокрема й з Наталкою. А ще через два тижні ми з нею потрапили на TEDx у Берлін, як співорганізатори. Я був надзвичайно щасливий, бо просто фанатію від цієї освітньої програми, – поділився враженнями третьокурсник Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Максим Присяжний.
Найголовніше, що дає BEST – можливості: вчитися, знайомитися зі студентами по всій Європі, подорожувати. Ті, хто вже спробував поїхати з організацією кудись, кажуть, що це затягує і хочеться щораз більше подорожувати, дізнаватися про щось нове. Зараз уже відкрито конкурс на літні курси до п’ятдесяти міст у різних європейських країнах. І головне, що їхати можуть усі політехніки інженерних спеціальностей (окрім ІНЕМ, ІГСН, ІППТ, ІНПП).
– За кордон я почала їздити завдяки BEST. Бо раніше мені це виглядало дуже-дуже складно: візи, гроші, різні клопоти. А коли в організації дізналася про освітні курси і те, що українці можуть їхати практично безкоштовно, лише оплачувати дорогу, то наважилася їхати. Вперше я подалася на весняні курси в Загреб (Хорватія). Тоді мої знання з англійської мови були досить слабенькі, їхала сама в незнайому країну, тож хвилювання переповнювало. Та дорогою у Відні познайомилася з дівчинкою і, на моє здивування, з моїм рівнем англійської, ми навіть добре порозумілися між собою. До Загребу вже їхали разом. Там теж мала трохи пригод: не було грошей на телефоні, інтернету, тож ледве знайшла організаторів. Та за два тижні в мультикультурному середовищі я поліпшила свою розмовну англійську, дізналася багато цікавого. Незважаючи на те, що курс був на тему нафти і газу, а я вивчаю дизайн – було цікаво. За півроку я побувала в шести країнах. І надалі зупинятися не збираюся, – додала наостанок дівчина.