Війна змінила життя кожного з нас. Певні структури зосередили свою роботу на допомогу тим, хто тікає від жахіть війни. Одним із таких напрямів є система безоплатної правової допомоги, в якій працює студентка магістратури кафедри журналістики та засобів масової комунікації Олена Гирба. Як каже співрозмовниця, робота за журналістським фахом, але з певними особливостями.
– Як ти зацікавилися таким напрямом роботи?
– Одного дня мені зателефонувала завідувачка кафедри ЖЗМК Зоряна Галаджун і сказала, що є вакансія в пресцентрі системи безоплатної правової допомоги. Я довго вагалась, але все ж пішла на співбесіду. Коли зрозуміла, що це не «стандартний пресцентр», як я собі уявляла, вирішила спробувати. І ось уже майже рік я тут. До речі, тривалий час я бачила себе суто новинарем, однак працюю у зовсім іншому напрямі й відчуваю, що я потрібна саме тут.
– Розкажи детальніше про свою роль журналіста в системі безоплатної правової допомоги. У чому полягає специфіка такої роботи?
– Це багатогранна робота. Тут я і журналістка, і керівниця, і комунікаторка. Також проводжу правопросвітницьку діяльність для дітей та дорослих. Пишу новини про роботу системи БПД, доступно пояснюю усім не завжди зрозумілі правничі терміни й трактування. Готую успішні справи наших фахівців та адвокатів системи, де вони допомагають встановити справедливість: чи то списати незаконно нарахований борг, чи захистити права військовослужбовців… Комунікую зі ЗМІ про опублікування наших матеріалів. Важливо, щоб кожен знав, що може захистити свої права, а завдяки безоплатній правовій допомозі це можна здійснити професійно.
– Як із початком війни змінилася твоя діяльність?
– Що стосується мого напряму роботи в системі, то до початку вторгнення я проводила правопросвітницькі заходи здебільшого для учнів та студентів, а тепер це роблю переважно для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). У перші дні російського вторгнення ми працювали насамперед на соціальні мережі, адже прагнули пояснити людям, що таке воєнний стан, що таке комендантська година, які їхні права можуть бути обмежені та куди можна звернутися у разі їх порушення. Наші юристи консультували телефоном, а тепер це роблять у місцях проживання ВПО.
– Що найбільше запам’яталося за цей час?
– Ситуація на одному із заходів для внутрішньо переміщених осіб. Я, як зазвичай, розповідала про систему БПД, про те, що люди можуть до нас звернутись на консультацію, а в окремих випадках отримати безоплатного державного адвоката, аби захистити свої інтереси в суді. Після розповіді присутні мали змогу поставити свої запитання юристові. А до мене підійшла дівчинка років 6-ти й попросила навчити її української мови, бо «дядя», який хотів вбити її та маму, говорив російською. У той момент мені забракло слів..
– Як вдається поєднувати роботу з навчанням? Чи виникають труднощі?
– По-перше, я навчаюся заочно, адже робота в офісі вимагає постійної присутності, а по-друге, працюю за спеціальністю, тож це – лише плюс. Мені вдалося до війни провести декілька заходів для наших студентів, а це зовсім інші відчуття, коли ти ще ніби й студентка, але водночас уже ні. Я люблю свою роботу. Це завжди новий досвід, нові відчуття, адже щоразу аудиторія, з якою ти спілкуєшся, різна, відповідно, й різні правові питання. Я не бачу труднощів у тому, щоб працювати за фахом і паралельно вчитися.
