Асистентка кафедри цивільної безпеки ІСТР Мар’яна Шепіда вже вдруге здобула перемогу в конкурсі «Найкращий молодий вчений року» Національного університету «Львівська політехніка». Секрет свого успіху науковиця вбачає в наполегливій праці й бажанні підкорити нові професійні вершини.
– Щоб цікаво розповісти про науку, потрібно її любити. Чому ви вирішили пов’язати своє життя саме з цією сферою?
– Це було спонтанне рішення. На четвертому курсі я працювала, щоправда, не за спеціальністю. Моя робота була монотонна й аж ніяк не надихала. Я прагнула розвиватись і шукала справу, в якій могла б реалізувати свій потенціал. Усі сили та старання вкладала в навчання. Мені вдалось успішно закінчити магістратуру та вступити до аспірантури. Так і розпочався мій науковий шлях. Для мене наука – це завжди щось нове, цікаве. Тож я рада, що пов’язала свій життєвий шлях із наукою, і від своєї роботи відчуваю велике задоволення.
– З чим у вас асоціюється альма-матер – Львівська політехніка?
– Львівська політехніка стала для мене другою домівкою. Це те місце, де тобі завжди раді. Тут панує затишна і справді тепла атмосфера. Найбільше закарбувалися в пам’яті перше знайомство з альма-матер і привітність її працівників. Коли я прийшла подавати документи на вступ, мене відразу скерували до директора Інституту хімії та хімічних технологій, професора Йосипа Ятчишина. Він докладно розповів про спеціальність, на якій я хотіла навчатися. Мені так усе сподобалося, що я без вагань обрала Політехніку. Про цей вибір ніколи не шкодую. В мене було насичене студентське життя. Крім навчання я реалізовувалася творчо – була учасницею Народного ансамблю бандуристів «Заспів». Ми багато подорожували та весело проводили час на репетиціях. Щиро вдячна керівниці «Заспіву» Христині Залуцькій за її професіоналізм і підтримку.
– Розкажіть, будь ласка, про ваші наукові зацікавлення. Над якими проєктами працюєте зараз?
– Усе, над чим я працюю, пов’язане з наноматеріалами та нанотехнологіями. Наприклад, осадження наночастинок дорогоцінних металів, а саме: срібла, золота, платини, паладію на поверхню кремнію електролізом і гальванічним заміщенням у середовищі органічних апротонних розчинників для одержання систем фотоелектричних перетворювачів чи високочутливих сенсорів. Протягом останніх років працюю над проєктом «Дизайн поліфункціональних наноструктурованих моно- та біметалів з електрокаталітичними й антимікробними властивостями», який переміг у конкурсі «Підтримка досліджень провідних та молодих учених» Національного фонду досліджень і на який виділено загальне фінансування близько семи мільйонів гривень. Науковим керівником цього проєкту є д.т.н., професор кафедри хімії і технології неорганічних речовин ІХХТ Орест Кунтий – відомий фахівець у галузі технічної електрохімії.
– Що вам найбільше до вподоби у вашій роботі?
– Робота на науковій ниві – це постійний розвиток. Ти відвідуєш різноманітні конференції, береш участь у конкурсах для молодих науковців, проводиш експерименти, працюєш над масштабними проєктами, публікуєш результати своєї праці в наукових журналах, обмінюєшся досвідом з колегами-науковцями з інших університетів. З часом ти помічаєш, як зросла якість твоїх наукових публікацій. Це дуже мотивує. Ще одним джерелом мотивації для вчених є закордонні стажування. Спираючись на досвід іноземних колег, ти починаєш втілювати нові ідеї у своєму університеті. Недарма кажуть, що науковці – це люди, які вміють літати, не маючи крил. Нема часу нудьгувати, адже ти завжди занурений у роботу. Любов до своєї справи змушує викладатися на повну. Звісно, інколи непросто поєднувати наукову і викладацьку діяльність. Усе це потребує багато зусиль та часу.
– Які були ваші емоції від перемоги в конкурсі «Найкращий молодий вчений року» Національного університету «Львівська політехніка»?
– Це моя друга перемога в конкурсі «Найкращий молодий вчений року». У 2020 році я також брала участь і здобула перемогу в номінації «Матеріалознавство». Для мене це було трохи несподівано, адже була шалена кількість претендентів. У 2022 році мій конкурсний бал збільшився майже вдвічі (22 бали). Приємно усвідомлювати, що з кожним роком ти стаєш продуктивнішою в роботі. Гадаю, сьогодні кожен має працювати на своєму місці й робити внесок у забезпечення роботи економіки країни. Поки наші воїни на фронті, ми залишаємось у тилу, щоб забезпечувати їхні потреби, прискорюючи перемогу.
– Які пріоритетні завдання в роботі з молоддю ставите перед собою?
– Важливо не лише передавати свої знання студентам, а й стимулювати їх до саморозвитку. Я стараюся побудувати з ними ефективну комунікацію, заохотити до навчання. Також для мене не менш важливими є моральні риси студентів. Пишаюся нашими політехніками, які поза навчанням волонтерять і допомагають рідній країні. На мою думку, кожен має усвідомити, що саме спільні зусилля допоможуть наблизити перемогу.
– Як розпочати наукову кар’єру? Що має знати молодий вчений?
– Старт наукової кар’єри розпочинається з бажання зробити щось нове. Щоб реалізуватися в цій сфері, треба докладати зусиль ще під час навчання в університеті. Мрійте масштабно, працюйте наполегливо, ніколи не втрачайте надії. Ваша винахідливість є ключем до досягнення великих речей. Сьогодні є багато конкурсів і проєктів для тих, хто цікавиться наукою. Головне – не полінуйтеся зареєструватися і випробувати долю. Гадаю, це добра нагода для студентів показати свої вміння та розширити коло знайомств. Ваш потенціал – це той скарб, який ви маєте розкрити. Переможці ніколи не здаються, а ті, хто здається, – ніколи не перемагають.
